http://hdl.handle.net/123456789/13436 2026-07-16T17:34:59Z http://hdl.handle.net/123456789/13480 Любов Якубовська в ОУН Яртим, О. І. Постать Любові Якубовської є непересічною для української історії, особливо для питань історії визвольного руху українського народу. ЇЇ членство в ОУН (м) відіграло вагому роль і звісно зробило внесок у становлення національної свідомості. У даній статті розкривається питання діяльності жінки в ОУН та її роль на різних рівнях. Це відбувається крізь призму біографічних даних. При підготовці роботи використовувалися різного роду джерела від мемуарних спогадів до архівних матеріалів Служби Безпеки України. Піднімається питання про діяльність Якубовської в різні періоди, зазначений хронологічний розподіл діяльності Якубовської. Родом п. Люба із невеликого міста на Галичині – Дрогобича. На момент вступу Любові до лав ОУН Дрогобич був обласним містом, що підсилювало його контакти зі Львовом. Розглядаючи у роботі аж два етапи діяльності Л. Якубовської в ОУН ми акцентували увагу на тому,що крім поширення пропаганди вона її ще привозила зі Львова і що для кращої роботи Організації на місці пішла на співпрацю з керівником міської управи. Основний масив матеріалів міститься в кримінальній справі, яка була ретельно досліджена і проаналізована. Метою роботи постає вивчення діяльності п. Якубовської в лавах ОУН у різні періоди. Окреме місце займає її діяльність в еміграційному періоді, який став завершальним для неї, як для мельниківки. Після того, як її арештували органи НКВС все радикально змінилося. Її долю було зламано на багато років. Яртим О. І. Любов Якубовська в ОУН / О. І. Яртим // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2025. - № 2, грудень. – С. 148-151. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13479 Гендерний вимір українського націоналізму 1940-х років: детермінація вибору Слободянюк, С. С. Стаття присвячена аналізу мотиваційних чинників, що визначали участь жінок у національно-визвольному русі 1940-х років ХХ ст. У дослідженні підкреслюється багатогранність та комплексність проблеми детермінації вибору, яка потребує системного розгляду. Виокремлено три основні групи мотивів вступу до лав ОУН та УПА: ідеологічні, професійно детерміновані та побутово-особистісні. Найвагомішими були ідеологічні мотиви, що ґрунтувалися на патріотизмі, національній гідності, духовних цінностях українців, свідомому опорі загарбникам та несприйнятті тоталітарних практик. Професійно детерміновані чинники залежали від попередньої спеціалізації жінок: медично-гуманітарна діяльність (лікарі, медсестри, санітарки), інформаційно-пропагандистська (друкарки, пропагандистки), військово-оперативна (розвідниці, зв’язкові, командири роїв). Побутово-особистісні мотиви мали ситуативний характер і відображали індивідуальні життєві обставини. Участь жінок у підпіллі ОУН та УПА створювала нові можливості й водночас виклики: у ситуації відсутності чоловіків вони ставали годувальницями та берегинями родини, що розширювало спектр мотивацій – від простої підтримки руху до активної участі у бойових та організаційних процесах. Жіноцтво не лише виконувало допоміжні функції, а й брало на себе відповідальність за стратегічні завдання, демонструючи високий рівень організованості та здатність до самопожертви. Важливим чинником була також релігійна та моральна свідомість, яка формувала внутрішню готовність до боротьби та забезпечувала психологічну стійкість у складних умовах війни й репресій. Запропонований підхід дозволить не лише реконструювати соціально-психологічний портрет учасниць визвольного руху, але й осмислити гендерний вимір українського націоналізму як важливу складову історичної пам’яті та сучасних гуманітарних студій. Слободянюк С. С. Гендерний вимір українського націоналізму 1940-х років: детермінація вибору / С. С. Слободянюк // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2025. - № 2, грудень. – С. 136-147. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13478 Японське суспільство часів Токугави і Мейдзі: національна ідентичність і виклики сучасності Скакальська, І. Б. У статті розглянуто проблеми формування національної ідентичності в японському суспільстві часів Токугави та епохи Мейдзі. Проналізовано особливості свідомості різних прошарків японського суспільства – зокрема самураїв та купців. Японія мала (майже) нерозривну традицію імператора як єдиного джерела легітимності та постаті влади – з реставрацією імператор Мейдзі став одночасно хранителем традицій, символом і промоутером сучасності. Відсутність релігійної свідомості, а точніше, високий ступінь релігійного синкретизму, який характеризував (і досі характеризує) японський спосіб мислення, пояснює відсутність ідеологічних перебільшень, доктринальних суперечок та відчайдушних конфронтацій. Олігархічне правління колишніх самураїв, щойно переосмислених у бюрократів, було безперечним, оскільки воно черпало свою легітимність і силу з конфуціанської спадщини системи Токугава; лояльність не відкидалася, а перенаправлялася від сьоґуна до імператора і, як наслідок, до всього, що він підтримував, включаючи абстрактні ідеї, такі як сучасність. Вказано на характеристики японського суспільства, які спостерігаються донині – існують дві протилежні тенденції, які слід спостерігати. Одна з них полягає в тому, що з віком людина стає більш консервативною; таким чином, молоде покоління в наступні роки буде схильне поводитися все більше і більше як старше покоління. Причина цієї консервативної тенденції полягає в тому, що консервативні цінності суспільства не просто випадково пов’язані з владою, а радше існують тому, що підтримують існуючі економічні та політичні інституції. Ці інституції повільно змінюються. Оскільки вони зберігаються, система цінностей, яка їх підтримує, також, ймовірно, зберігатиметься. Коли молодші японці приєднуються до усталених економічних та політичних інституцій, вони, ймовірно, стають більш консервативними у світогляді та сповідують більш консервативні цінності. Скакальська І. Б. Японське суспільство часів Токугави і Мейдзі: національна ідентичність і виклики сучасності / І. Б. Скакальська // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2025. - № 2, грудень. – С. 129-135. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13477 Соціальні аспекти розвитку Південно-Східної Анатолії на початку XXI ст. Махиня, О. М. У статті проаналізовано стан та динаміку розвитку соціальної сфери Південно-Східної Анатолії на початку XXI ст. З’ясовано, що попри реалізацію масштабних економічних ініціатив, регіон залишався зоною глибокої кризи з критично низькими показниками Індексу людського розвитку. Констатовано, що соціальна інфраструктура курдських провінцій характеризувалася системним дефіцитом: відсутністю шкіл, кадровим голодом у медицині та катастрофічним рівнем неписьменності. З’ясовано, що ключовими бар’єрами у розвитку освітньої сфери регіону виступили високий рівень бідності населення та глибокий інфраструктурний дефіцит. Аргументовано, що катастрофічна нестача шкільних приміщень у поєднанні з гострим кадровим голодом призвели до значного розриву в якості навчання між Південно-Східною Анатолією та центральними провінціями країни. Особливу увагу звернено на подвійний характер державної політики Туреччини, де розвиток освіти та охорони здоров’я використовувався як інструмент «м’якої» інтеграції та асиміляції курдського населення. Визначено, що через впровадження турецької мови в освітній процес державна влада прагнула до трансформації традиційного патріархального устрою. Доведено, що мовний бар’єр та низький рівень охоплення навчанням парадоксально виступали чинниками збереження етнічної ідентичності. Виявлено, що неефективність турецької медичної системи в регіоні змушувала місцеве населення звертатися по допомогу до лікарень Іракського Курдистану, що посилювало транскордонні зв’язки. Зроблено висновок, що соціальна сфера в досліджуваний період стала ареною протистояння між урядовими стратегіями централізації та прагненням курдської спільноти до самозбереження. Махиня О. М. Соціальні аспекти розвитку Південно-Східної Анатолії на початку XXI ст. / О. М. Махиня // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2025. - № 2, грудень. – С. 122-128. 2025-01-01T00:00:00Z