http://hdl.handle.net/123456789/12014 2026-05-10T18:10:55Z http://hdl.handle.net/123456789/13016 Scripta manent: уявлення, знання і стереотипи про Європу в українських текстах XVI – XVIII століть (лінгвістична перспектива) Багнюк, Н. Рецензування монографії Олександра Богомольця-Бараша «Концепт ЄВРОПА в мовній картині світу українців XVI – XVIII ст.». (Київ: Майстер книг, 2025, 336 с.) засвідчує, що дослідження має виразний міждисциплінарний характер, адже висвітлює історію становлення цього концепту у свідомості тогочасних українців на підставі спостережень за функціонуванням вербалізаторів, що складають ядрову, приядрову й периферійну зони концепту Європа. При компонуванні матеріалу за проблемно-хронологічним принципом звернено увагу на теоретичні передумови й засади вивчення концепту Європа, а також на культурно-історичний контекст, який визначав тенденції формування цього концепту (розділ І). Рецензентка відзначає детальний аналіз особливостей мовної репрезентації ядрової, приядрової та периферійної зон концепту Європа в аналізованому масиві джерел XVI – кінця XVII ст. (розділ ІІ) та кінця XVII – XVIII ст. (розділ ІІІ). Позитивно оцінено те, що аналізовану працю наповнено багатим джерельно-довідковим апаратом, який містить перелік лексикографічних і енциклопедичних праць, джерел ілюстративного матеріалу із опублікованих пам‟яток XVI – XVIII ст. та із картотеки «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.», яку автор ретельно опрацював, виконуючи дослідження. Бібліографічний апарат монографії вмістив понад 340 позицій наукових праць українською та іноземними мовами, зокрема й найновіших, що, безумовно, викликає інтерес дослідників ранньомодерного й барокового дискурсів. Видання має незаперечну цінність для дослідників різних галузей гуманітарної науки, адже подає інформацію про найрізноманітніші аспекти повсякдення, політичного, культурного та духовного життя тогочасних українців, а також багатий мовний матеріал, який суттєво доповнив ранньомодерний і бароковий дискурси, увиразнивши важливі його поняття. Багнюк Н. Scripta manent: уявлення, знання і стереотипи про Європу в українських текстах XVI – XVIII століть (лінгвістична перспектива) / Н. Багнюк // Лінгвістика. — 2025. — № 2 (52). — С. 143-148. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13015 Полікодовий текст як засіб формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти Нікітіна, А.; Карлова, Н. У статті охарактеризовано полікодовий текст з погляду сучасної лінгводидактики, зокрема проаналізовано його навчальний потенціал у загальній системі формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти під час опанування лінгвістичних освітніх компонентів. Визначено ознаки поняття «комунікативна особистість», виокремлено й проаналізовано складники комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти як майбутніх фахівців, готових організовувати різні форми комунікації з використанням вербальних і невербальних засобів. Доведено необхідність урізноманітнення текстових засобів навчання, спрямованих на вдосконалення якостей комунікативної особистості здобувачів вищої освіти, на формування їхньої комунікативної компетентності, підвищення рівня творчих і організаційних здібностей майбутніх фахівців. Установлено, що важлива роль у сучасному освітньому процесі та в мовній освіті зокрема належить навчальним полікодовим текстам як засобам компетентнісного навчання. Обґрунтовано лінгводидактичне поняття «полікодовий навчальний текст», що має вербальні й невербальні складники, містить мультимедійні засоби, гіпертекстові інструменти передачі навчальної інформації. Виокремлено принципи використання гіперпосилань у полікодових текстах і запропоновано рекомендації щодо їх використання. Сформульовано основні вимоги до полікодового тексту та принципи його застосування як засобу формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти. Нікітіна А. / Полікодовий текст як засіб формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти / А. Нікітіна // Лінгвістика. — 2025. — № 2 (52). — С. 125-142. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13014 Орфографічні новації як тема лінгводидактичного експерименту Дроботенко, В. Статтю присвячено комплексному аналізові орфографічних новацій, запроваджених новою редакцією Українського правопису 2019 року, а також особливостей їх засвоєння здобувачами освіти в умовах лінгводидактичного експерименту. Висвітлено теоретичні засади правописних змін, зокрема варіантність у написанні іншомовних слів, трансформації граматичних моделей і повернення окремих рис «харківського» правопису 1928 року. На основі аналізу наукових праць, нормативних документів і сучасних педагогічних ресурсів з‟ясовано, які труднощі виникають під час упровадження нових правил в освітній процес і як реагують на ці зміни різні категорії здобувачів освіти. У статті описано методику лінгводидактичного експерименту, що охоплює огляд літератури, описовий і експериментальний методи, анкетування й статистичний аналіз результатів. Здійснене педагогічне спостереження уможливило виявлення типових помилок, рівня адаптації студентів до оновлених норм та їхнього ставлення до інновацій. Особливу увагу приділено ролі когнітивних механізмів засвоєння орфографічних правил, а також впливу цифрових технологій на оптимізацію освітнього процесу. Результати дослідження підтверджують, що поєднання пояснення, системної практики й регулярного зворотного зв‟язку значно підвищує рівень засвоєння правописних новацій. У статті визначено перспективи подальших наукових пошуків, пов‟язаних із розширенням експерименту, розробленням адаптивних вправ і створенням відкритих освітніх ресурсів для педагогів. Підкреслено, що окрему увагу необхідно приділити розробленню адаптивних вправ для онлайн-платформ, здатних автоматично підлаштовуватися під індивідуальний профіль помилок здобувача освіти, а також створенню відкритих освітніх ресурсів (віртуальних посібників, баз вправ) для самоосвіти й підтримки педагогічної спільноти. Дроботенко В. Орфографічні новації як тема лінгводидактичного експерименту / В. Дроботенко // Лінгвістика. — 2025. — № 2 (52). — С. 117-124. 2025-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/13013 Перифрази як засоби оцінки творчості Григора Тютюнника у спогадах про письменника Колесникова, Л.; Кравченко, М. У статті описано перифрази, використані у спогадах про Григора Тютюнника, з погляду їхньої структури та значення, у контексті оцінки письменницької майстерності новеліста та його творів як складників художнього дискурсу другої половини ХХ століття. Під час систематизації матеріалу використано прийоми вибірки інформації, описовий метод з елементами лексико-семантичного та текстологічного аналізу складників перифрастичних висловів. Моделювання перифразових найменувань як розширеної номінації однієї особи – Григора Тютюнника – або героїв його художніх творів, рідше – мови оповідань, їхньої загальної характеристики, здійснене майстрами слова – відомими письменниками, критиками, редакторами, журналістами, які глибоко знають українську й зарубіжну літературу. Вони володіють образним метафоричним мовленням, тому більшість перифраз метафоричні. Використання культурно значущих сем, концептів, культурного фону тексту сприяє влучності й точності перифраз, їхній досконалості як продукту культури мовлення. У спогадах репрезентовано індивідуально-авторські (контекстуальні) перифрази, рідше – традиційні (відтворювані). Переважають метафоричні логічні перифрази, що передають зміст позначуваного у формі опису характерних чи вагомих для певного контексту ознак. Предметом вторинної номінації найчастіше стають риси зовнішності й характеру Григора Тютюнника, його артистизм, основні ознаки творчості – правдивість образів і сюжету, колоритність, злободенність тематики оповідань, мовна майстерність. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що найбільш поширеними в матеріалах спогадів є двокомпонентні чи трикомпонентні субстантивні словосполучення з атрибутивними відношеннями між частинами. Якщо автор використовує одиничний іменник чи (рідше) прикметник як перифразу, то зазвичай за цими номінаціями слідує підрядна частина речення, що уточнює й пояснює сказане. Рідше трапляються перифрази, побудовані за моделлю простого чи складного речення. Перифрази надають висловлюванням культурних діячів України конотації виділення, виокремлення, схвалення, високої позитивної оцінки, нетиповості, винятковості, указують на непересічність постаті новеліста, його зв‟язок із самими героями оповідань. Колесникова Л. Перифрази як засоби оцінки творчості Григора Тютюнника у спогадах про письменника / Л. Колесникова, М. Кравченко // Лінгвістика. — 2025. — № 2 (52). — С. 104-116. 2025-01-01T00:00:00Z