http://hdl.handle.net/123456789/10024 2026-04-14T13:42:44Z http://hdl.handle.net/123456789/10283 Динаміка структурно-рівневих норм і навчально-освітня практика: девіації і тенденції змін Бибик, С. У статті представлено аналіз мови навчально-освітнього вебресурсу – українських освітніх платформ для шкіл. Як матеріал використано тексти дописів на сторінках відомих платформ «На урок», «Всеосвіта», «Освіторія», «Prometheus», «Classtime», «Уміти». Відзначено, що серед особливостей мови українських науково- освітніх платформ варто звернути увагу на порушення правописних норм, а разом з ними і певні тенденції, над якими треба міркувати мовознавцям; морфологічних норм (девіації). Культуромовної оцінки потребують зміни в стилістиці науково-популярного, науково- навчального контенту; стійке захоплення іншомовними неадаптованими поняттями, яким надається статус термінів у педагогіці, лінгводидактиці. Зауважено, що мова як основа культуротворчого потенціалу інформаційно-освітнього середовища є визначальним ресурсом для соціального та інтелектуального розвитку особистості учня, формування в нього запитів для самовдосконалення, самоосвіти; мова має бути зразком для наслідування в побутовій і професійній сферах буття, засобом передавання від покоління до покоління нормативних канонів усного й писемного спілкування, провідником інформаційної, духовної та аксіологічної культури педагога. Наголошено на потребі широкого інформування про зміни в «Українському правописі» 2019 року, а також на тому, що в мовній практиці освітян простежуємо ігнорування правописними та лексико- морфологічними нормами української літературної мови. Разом з тим відзначено про необхідність постійного культуромовного та стилістичного моніторингу щодо тенденцій змін у науковій та офіційно-діловій сферах мовного буття, які засвідчують модифікації структурно-рівневих норм української літературної мови. Бибик С. Динаміка структурно-рівневих норм і навчально-освітня практика: девіації і тенденції змін / С. Бибик // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48). - С. 115-126. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10282 Лексика народного календаря як об'єкт мовознавчих студій Хібеба, Н.; Хібеба, Н. Номінація народного календаря як репрезентант духовної та матеріальної культури етносу пов’язана з моделюванням мовної картини світу, адже ілюструє зв’язок між формуванням, розвитком лексичної системи мови і традиційною культурою, відображаючи світорозуміння, світобачення мовців, засвідчуючи своєрідність народного мислення. Етнографічні, фольклористичні напрацювання, а також лексикографічні, лексикологічні, лінгвогеографічні, збірники діалектних текстів та ін. стають цінним джерелом для репрезентації репертуару одиниць тематичної групи лексики народного календаря української мови. Аналіз стану вивчення онімної (геортоніми, хрононіми) й апелятивної календарно-обрядової лексики та фразеології ілюструє нерівномірність її студіювання, перевагу мовознавчих праць про номінацію поодиноких календарних свят чи їх частин, брак матеріалів із низки говіркових ареалів, а відтак ‒ потребу заповнити прогалини на діалектній карті. Вибір дослідження саме цієї тематичної групи лексики мотивовано потребою зберегти ті мовні одиниці, які опиняються на периферії словника говорів через швидку нівеляцію календарної обрядовості. Різноаспектні дослідження лексики народного календаря на матеріалі української літературної мови та діалектів уможливлять повний опис цього пласту лексики, продемонструють його формування й динаміку, ареальну специфіку, лексико-семантичні зв’язки та ін., що й надалі потребує фіксації, систематизації та всебічного аналізу. Результатом подальших розвідок стане максимально комплексне представлення календарно-обрядової номінації ‒ свят, присвятків, обрядодій, обрядових атрибутів, учасників тощо ‒ у зведеному словникові мови, а також у текстографії та лінгвогеографії. Хібеба Н. Лексика народного календаря як об'єкт мовознавчих студій / Н. Хібеба, Н. Хібеба // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48). - С. 56-71. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10281 Сучасний воєнний дискус: процеси неологізації Царьова, І. У статті розглянуто особливості сучасного воєнного дискурсу. Проаналізовано погляди сучасних лінгвістів щодо визначення воєнного і військового дискурсу. Досліджено класифікацію новотворів дискурсу російсько-української війни, зокрема представлено сталі вирази, фразеологізми, розкрито нові сенси звичних слів. Схарактеризовано неологізми, які стали віддзеркаленням трагічних подій у житті нашої держави. Увагу зосереджено на підвищеному інтересі до проблеми збагачення словникового складу за допомогою неологізмів, які є своєрідним індикатором мовного розвитку. Розглянуто поняття «воєнний дискурс» у традиційній і в сучасній формах. Лінгвістичний аналіз матеріалу дозволив виділити дискурс військових про війну (жанр «доповіді» або «зведення»), політиків про війну (різновид політичного дискурсу в жанрі «інтерв’ю»), дискурс засобів масової інформації, що висвітлюють воєнні дії, частково – дискурси освітній, національний, гендерний, філологічний тощо. Підкреслено, що основу військової лексики все ж таки становлять саме термінологічні одиниці, тобто терміни, хоча підвищений інтерес до проблем збагачення словникового складу можна пояснити важливістю неологізмів, які є своєрідним індикатором мовного розвитку. Зауважено, що воєнний дискурс репрезентований уживанням емоційних мовних одиниць, у яких максимально виражається суб᾽єктивно-емоційне ставлення автора до явищ, подій, уявлень та образів. Зазначено, що пріоритет емоційного складника над раціональним сприяє широкому вживанню опозицій «друг – ворог», «свій – чужий», «ми – вони», що несуть онтологічні уявлення щодо бінарної структури світу. Зміст дискурсу концентрується навколо деякого «опорного» концепту, званого «топіком дискурсу» або «дискурсним топіком». Аналіз лінгвальних та екстралінгвальних складників у сукупності своїй дав змогу систематично вивчити й описати різноманітні структури та стратегії, характерні для воєнного дискурсу. При цьому розглянуто не тільки загальні теми і «локальні» значення, а й загальну організацію дискурсу. Царьова І. Сучасний воєнний дискус: процеси неологізації / І. Царьова // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 107-114. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/10280 Емотивні механізми сучасних публіцистичних текстів Коць, Т. У статті досліджено емотивні засоби сучасних публіцистичних текстів. Розкрито гіперо-гіпонімічні зв’язки термінологічних понять лінгвостилістики: емотивність, емоційність, експресивність, оцінність. Основою емотивності є емоційна оцінність лексики, фразеологічних, стилістичних, синтаксичних одиниць. Поєднання логічної та емоційної оцінки уможливлює пов’язану з ситуацією спілкування прагматичну оцінність тексту загалом, зокрема мовні акти схвалення, прихильності або навпаки осуду, зневаги, які ґрунтуються на спільному фонді знань і ціннісних орієнтирів співрозмовників. Ступінь емотивності залежить від жанрової диференціації публіцистичного стилю. Аналітичні жанри (репортаж, стаття, кореспонденція, рецензія) містять роздуми про події, проблеми, установлення причинно-наслідкових зв’язків і засвідчують формування постійно оновлюваного на основі загальнолітературної й спеціальної (термінологічної) лексики публіцистичного словника з виразним експресивним соціально-політичним забарвленням. Семантику нейтральних мовних засобів доповнюють емоційні одиниці. Емоційний заголовок статті ЗМК розкривають нейтральні засоби для висвітлення інформації в статті і навпаки. Художньо-публіцистичні жанри (нарис, памфлет, фейлетон) традиційно орієнтовані на загальномовний словник і взаємодію з образними емоційно-оцінними засобами художньої мови. Навколо ключових понять у публіцистичних текстах вибудовуються виразний емоційно-оцінний публіцистичний лексикон і експресивні висловлення. Приховану емоційну оцінність публіцистичності зумовлює передусім синтаксична будова: зміна порядку слів, парцельовані, приєднувальні конструкції, еліпсиси. Вони наповнюють текст інформативністю, часто суб’єктивною, яка спонукає читача до певних оцінних асоціацій. Емоційно-оцінними синтаксичними одиницями є розчленовані структури – спеціально вичленовані з одного речення два і більше виразно оформлених висловлення. Емотивність та її одиниці вираження (лексичні: добір синонімів високої або низької експресії, антонімів; фразеологічні: трансформовані фразеологізми, афористичні заголовки; морфологічні: дієслова теперішнього часу, збірні іменники однини, абстрактні іменники; синтаксичні: риторичні питання, парцельовані конструкції реалізують основну функцію традиційних ЗМК – вплив на масову свідомість суспільства. Коць Т. Емотивні механізми сучасних публіцистичних текстів / Т. Коць // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 98-106. 2023-01-01T00:00:00Z