http://hdl.handle.net/123456789/9754 2026-04-15T18:50:53Z 2026-04-15T18:50:53Z Юрків, Я. І. http://hdl.handle.net/123456789/9778 2023-06-22T02:03:00Z 2023-01-01T00:00:00Z

Суб’єкт-об’єктний компонент системи професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення Юрків, Я. І. У статті надано змістову характеристику суб’єкт-об’єктному компоненту системи професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення. Суб’єкт-об’єктний компонент системи розглянуто як поєднання взаємозумовленої взаємодії суб’єкт-об’єктного характеру, в основу якої покладені узагальнені поняття «суб’єкт» та «об’єкт». Суб’єкт-об’єктний компонент відображає професійний портрет субʼєктів (науково-педагогічні працівники та різні стейкхолдери) та індивідуально-психологічні характеристики об’єктів (майбутні соціальні педагоги та соціальні працівники), стосунки між якими будуються на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії та партнерства. Юрків Я. І. Суб’єкт-об’єктний компонент системи професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення / Я. І. Юрків // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2023. - № 1 (355), лютий. – С.187-195.

2023-01-01T00:00:00Z Молдованов, А. В. http://hdl.handle.net/123456789/9777 2023-06-22T02:03:02Z 2023-01-01T00:00:00Z

Дефініційний аналіз феномену «фасилітація» Молдованов, А. В. Актуальність статті зумовлена євроінтеграційним вектором розвитку сучасного суспільства, набуттям Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, а також викликами, пов’язаними з повномасштабною війною та введенням військового стану, які об’єктивно змінили акценти сучасної вищої освіти в напрямі підготовки фахівців, зокрема соціальних працівників, як фасилітаторів, які забезпечують адаптацію та реабілітацію різних прошарків населення України. У статті здійснено аналіз базового феномену дослідження, яким є поняття «фасилітація». Розглянуто сутність і логіку дефініційного аналізу як логічної операції, що спрямована на розкриття істотних ознак поняття «фасилітація». З’ясовано суттєві ознаки та властивості феномену фасилітації, якими є такі особливості: центрованість на розвитку особистості; істинність, відкритість, щирість, конгруентність у ставленні до учня, його прийняття й довіра, емпатійне розуміння; полегшення взаємодії під час спільної діяльності; ненав’язлива допомога групі чи окремій людині; взаємовплив, спрямований на поліпшення самопочуття; стимулювання розвитку свідомості людей, їх незалежності, свободи вибору; націленість на створення гуманістичних відносин із дітьми, спрямованих на підтримку особистісного зростання учня; розвиненість фасилітаційних умінь, що сприяють створенню фасилітативного середовища; взаємодія, що реалізується на основі толерантності й полісуб’єктності; орієнтованість на підвищення продуктивності діяльності суб’єкта через актуалізацію його свідомості; забезпечення ефективності організації групової діяльності; відкритість позиції педагога; полегшення взаємодії всередині групи, недирективний стиль управління, що базується на самоорганізації керованої системи; орієнтація освітнього процесу на формування сприятливого соціально-психологічного клімату й партнерства в закладі вищої освіти. Молдованов А. В. Дефініційний аналіз феномену «фасилітація» / А. В. Молдованов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2023. - № 1 (355), лютий. – С.180-186.

2023-01-01T00:00:00Z Коношенко, С. В. Коношенко, Н. А. Трубник, І. В. http://hdl.handle.net/123456789/9776 2023-06-22T02:03:04Z 2023-01-01T00:00:00Z

Сутність і структура комунікативної культури майбутнього фахівця соціальної сфери Коношенко, С. В.; Коношенко, Н. А.; Трубник, І. В. У статті розкрито структурні компоненти комунікативної культури майбутнього фахівця соціальної сфери. Розкрито функції комунікативної культури суспільства. Обґрунтовано, що від рівня комунікативної культури залежить можливість людини адаптуватися на роботі, у суспільстві, а також здатність зменшити вплив негативних чинників на її емоційний стан і самосвідомість. Комунікативну культуру особистості розглянуто як систему її якостей, яка включає культуру мовної дії, культуру налаштування на спілкування та психоемоційне регулювання свого стану, культуру жестів і пластики рухів, культуру сприйняття комунікативних дій партнера зі спілкування, культуру емоцій. Обґрунтовано нормативно-ціннісний, пізнавальний і знаково-символічний компоненти комунікативної культури особистості як основні компоненти комунікативної культури фахівця соціальної сфери. Ці три компоненти є взаємодоповнювальними і взаємопов’язаними за умови домінування та визначальної позиції нормативно-ціннісного компонента. Відповідно до виділених компонентів охарактеризовано ідеальний, оптимальний, прийнятний і неприйнятний рівні комунікативної культури особистості фахівця соціальної сфери. Показано, що комунікативна культура, заснована на толерантності, повинна відображати багатовимірність і різноманіття людської культури та відповідати вимогам професійної етики фахівця соціальної сфери. Обґрунтовано, що комунікативна культура особистості проявляється у спілкуванні. Коношенко С. В. Сутність і структура комунікативної культури майбутнього фахівця соціальної сфери / С. В. Коношенко, Н. А. Коношенко, І. В. Трубник // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2023. - № 1 (355), лютий. – С.173-179.

2023-01-01T00:00:00Z Бойчук, В. С. http://hdl.handle.net/123456789/9775 2023-06-22T02:03:05Z 2023-01-01T00:00:00Z

Міжкультурна комунікація як наукова проблема: напрями дослідження Бойчук, В. С. У статті проаналізовано основні аспекти дослідження міжкультурної комунікації як наукової проблеми. Зазначено причини актуальності вивчення такої проблематики, зокрема процеси глобалізації та інтеграції, динамічний розвиток міжкультурних відносин. Метою дослідження є визначення наукових напрямів (аспектів) дослідження феномену міжкультурної комунікації. Як провідні методи використано аналіз і систематизацію наукової літератури для з’ясування провідних напрямів (аспектів) дослідження феномену міжкультурної комунікації, їх зіставно-порівняльний аналіз, визначення поняття «міжкультурна комунікація» з різних аспектів. Представлено позиції, що є ґрунтовними в контексті проблеми дослідження, а саме: підходи до вирішення питання співвідношення понять «комунікація» і «спілкування»; зарубіжні теорії міжкультурної комунікації (теорію редукції невпевненості, теорію адаптації, конструктивістську теорію, теорію соціальних категорій та обставин, теорію конфліктів); методологічні підходи до вивчення міжкультурного спілкування (функціональний, пояснювальний, критичний); основні аспекти міжкультурної комунікації (культурологічний, лінгвістичний, етичний, соціально-комунікативний, психологічний, професійно-прикладний). З урахуванням зазначених теорій, підходів, категорій та інших наукових інструментів поняття «міжкультурна комунікація» можна визначити, по-перше, як інтегративну дисципліну, яка досліджує функціонування системи законів і правил взаємодії представників різних культур та синтезує знання гуманітарних наук філософсько-культурологічного, соціально-психологічного, комунікативного й лінгвістичного спрямування; по-друге, як соціально зумовлений комунікативний процес інформаційної взаємодії та цільової діяльності в контексті культурного обміну, який здійснюється з метою досягнення взаєморозуміння. Бойчук В. С. Міжкультурна комунікація як наукова проблема: напрями дослідження / В. С. Бойчук // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2023. - № 1 (355), лютий. – С.161-172.

2023-01-01T00:00:00Z