Історичні науки http://hdl.handle.net/123456789/9438 2026-04-26T18:11:23Z 2026-04-26T18:11:23Z Скрипник, О. М. http://hdl.handle.net/123456789/9456 2023-02-25T20:27:33Z 2022-06-01T00:00:00Z

Роль Amnesty International в системі міжнародних відносин Скрипник, О. М. У статті розглядається історія створення міжнародної правозахисної організації Amnesty International, яка з моменту свого заснування веде постійну роботу по всьому світу, спрямовану на припинення порушень прав людини. Охарактеризовано діяльність даної міжнародної організації від моменту заснування до сьогодення. Висвітлено боротьбу Amnesty International з таких питань як відміна смертної кари, захист сексуальних прав, боротьба з дискримінацією до захисту прав мігрантів та біженців, боротьба з апартеїдом, захист від тортур та ін. Аналізується роль міжнародної неурядової організації Amnesty International у системі глобального управління від її створення до сучасного періоду. Зроблено акцент на діяльності даної міжнародної організації в Україні. Автор робить висновок, що, незважаючи на суперечливий характер діяльності, дана міжнародна організація відігравала і відіграє важливу роль у світовій політиці. Нині вона є однією з найвідоміших і найвпливовіших неурядових організацій у світі. Скрипник О. М. Роль Amnesty International в системі міжнародних відносин / О. М. Скрипник // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2022. - № 4 (352), червень. – С.138-148.

2022-06-01T00:00:00Z Набока, О. В. http://hdl.handle.net/123456789/9455 2023-02-25T20:27:35Z 2022-06-01T00:00:00Z

Археологічні дослідження неолітичного поселення „Старобільськ-1” у 2019–2020 рр. Набока, О. В. У статті висвітлюються наукові результати археологічних досліджень неолітичного поселення „Старобільськ-1”, яке розташоване поблизу від міста Старобільськ, Луганської області. Останній етап досліджень цього археологічного об’єкту приходиться на 2019–2020 рр. Вивчення неолітичного поселення здійснювалося силами Археологічного загону імені Сергія Локтюшева, організованого спільно Кафедрою історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (Олександр Набока) та Інститутом археології НАН України (Сергій Теліженко). У статті відзначається, що науковим керівником експедицій 2019– 2020 рр. став кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАН України Сергій Теліженко – відомий своїми багаторічними дослідженнями археологічної історії краю, особливо – поселень доби неоліту. „Послужний список” досліджень науковця, однак, не обмежується лише вивчення неолітичних поселень. У важкий період військового хаосу 2014–2019 рр. Сергій Теліженко на деякий час був по суті єдиною людиною, яка привертала увагу суспільства до проблем збереження археології краю. Попри усі труднощі йому вдавалося проводити експедиції, результатом яких були помітні наукові відкриття. У ході досліджень стоянки „Старобільськ-1” археологи, поруч із традиційними знахідками – залишками кремнієвих та кістяних знарядь праці, орнаментованої кераміки, знаходили великі (до 30-ти сантиметрів) скупчення залишків ракушок місцевих річних молюсків-беззубок. Саме ці істоти, які і сьогодні мешкають у Айдарі, складали основу раціону давніх людей. Потреба бути поблизу від джерел такої поживи визначала необхідність їх життя біля річкових берегів. Внаслідок проведених досліджень неолітичного поселення „Старобільськ-1”, науковці дійшли до висновку, що воно було частиною регіонального розселення давніх людей, яка складалася із території Луганщини, півдня сучасної Росії, Кавказу та Туреччини. Між цими анклавами існував достатньо активний господарчий обмін технологіями, який є ознакою подальшого ставлення більш розвинених цивілізацій. Набока О. В. Археологічні дослідження неолітичного поселення „Старобільськ-1” у 2019–2020 рр. / О. В. Набока // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2022. - № 4 (352), червень. – С.130-137.

2022-06-01T00:00:00Z Кучеренко, С. В. http://hdl.handle.net/123456789/9454 2023-02-25T20:27:36Z 2022-06-01T00:00:00Z

Релігійність Юрія Липи (1900–1944) Кучеренко, С. В. У статті йдеться про присутність релігії у житті й творчості українського громадського і культурного діяча, лікаря, письменника і мислителя Юрія Липи. Дано визначення поняття „релігійність”, віднайдено відповідні біографічні факти, проаналізовано невипадкові твори. Юрій Липа – уродженець Полтавщини (містечко Старі Санжари, 22.04.1900, 5.05 за новим стилем). Після усиновлення родиною батька – лікаря, письменника, політичного діяча Івана Липи – мешкав на Одещині (1909–1918). Учасник революційних подій в Одесі (1917–1918), співзасновник видавництва „Народній стяг” (1917–1936). Студіював право в Одеському (1918) і Кам’янець-Подільському (1919–1920) університетах та медицину в Познаньському (1922–1928) й Віленському (1932) університетах. Упродовж 1929–1943 рр. мешкав у Варшаві, де здійснював свою лікарську, літературну, наукову і громадську діяльність. Член та співорганізатор літературних груп „Сонцецвіт” (1921) і „Танк” (1929), української студентської корпорації „Чорноморе” (1925–1933), Українського Економічного Бюро (1933–1934); Українського Чорноморського Інституту (1940–1944). Творча спадщина Ю. Липи налічує понад 360 поетичних і прозових творів, публіцистичних і медичних праць. Останній рік життя доктор Липа (1943–1944) перебував на Львівщині (Яворів, Бунів та Іваники). Закатований енкведистами 19/20.08.1944 р. за те, що був лікарем УПА. З багатьох тлумачень релігійності як духовності й віри, релігійних знань і практик, суб’єктивного прояву буття релігії тощо, для аналізу появи цієї світоглядної риси обрано розуміння цього феномену Іваном Павлом ІІ: „Релігійність бере свої початки з глибокого людського прагнення до правди і лежить в основі вільного й особистого пошуку божественного”. Релігійність Юрія Липи виникла і поглиблювалася під зовнішнім впливом (походження, виховання й оточення) та з внутрішніх потреб особистісного розвитку, а також внаслідок пережитого ним духовного досвіду, в тому числі під час духовних практик. Кучеренко С. В. Релігійність Юрія Липи (1900–1944) / С. В. Кучеренко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2022. - № 4 (352), червень. – С.120-129.

2022-06-01T00:00:00Z Зубко, О. Є. http://hdl.handle.net/123456789/9453 2023-02-25T20:27:38Z 2022-06-01T00:00:00Z

Лаврівчанин Григорій Мельник (1893– 1938 (1939) (?)) – один із фундаторів Української Автокефальної Православної Церкви в міжвоєнній Чехословаччині (1918–1939) Зубко, О. Є. Подана стаття висвітлює біографію Григорія Мельника (1893– 1938(1939)(?)) – подолянина-лаврівчанина – військового та релігійного діяча, народного учителя, просвітянина, священика, диригента, члена Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка, учасника Всеукраїнської Церковної Ради (м. Київ), Української Гарнізонної Ради в Одесі, Всеукраїнського Церковного Собору, Благочинного (Панотця) 4-го Київського кінного полку Армії УНР, хорунжого (лейтенанта, підпоручика) Армії УНР; в минулому прапорщика Російської армії. Після Церковного Собору 1921 р. Григорій Мельник змушений був тікати до Польщі. Тут впродовж 9 місяців він змінив 9 парафій на Пінщині, а згодом через Каліський табір виїхав до Чехословаччини. У Чехословаччині навчався за одними даними в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, за іншими – в Подєбрадській господарській академії. В Подєбрадах Григорій Мельник – голова автокефальної парафії імені святих Кирила та Мефодія з 1925 р. по 1938 р. Оскільки Подєбрадська парафія була автокефальною, то вона підпорядковувалася архієпископу Саватію й Константинопольському Патріарху. Розбудовувалася парафія не на пустому місці. Ще на початку 1924 р. професор Василь Біднов (1874–1935) створив на базі УГА Церковне братство ім. святих Кирила та Мефодія, котре нараховувало до 300 осіб, з яких 100 були викладачами Господарської академії. (Серед членів братства, зокрема викладачі УГА: Іван Шовгенів, Оттон Ейхельман, Олександр Лотоцький, Борис Мартос, Юрій Русов, Модест Левицький, Михайло Єреміїв, Василь Іванис, Сергій Бородаєвський, Іван Омелянович-Павленко; 182 студента). З початком Другої світової війни панотець Григорій виїхав на Закарпаття до „Королева над Тисою” – нині селища міського типу Королево Виноградівського району Закарпатської області. Працював в Севлюській вчительській семінарії Королево. За непідтвердженими даними загинув в бою з угорцями. Зубко О. Є. Лаврівчанин Григорій Мельник (1893–1938 (1939) (?)) – один із фундаторів Української Автокефальної Православної Церкви в міжвоєнній Чехословаччині (1918–1939) / О. Є. Зубко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2022. - № 4 (352), червень. – С.111-119.

2022-06-01T00:00:00Z