2026http://hdl.handle.net/123456789/131122026-05-31T01:48:39Z2026-05-31T01:48:39ZКомпаративний аналіз концептуальних засад та інституційних механізмів емпауерменту ветеранів: міжнародний досвід та українська практикаКурило, В. С.Мигович, І. В.Товстуха, О. М.Юрків, Я. І.http://hdl.handle.net/123456789/131342026-05-30T02:02:37Z2026-01-01T00:00:00ZКомпаративний аналіз концептуальних засад та інституційних механізмів емпауерменту ветеранів: міжнародний досвід та українська практика
Курило, В. С.; Мигович, І. В.; Товстуха, О. М.; Юрків, Я. І.
У статті здійснено компаративний аналіз концептуальних засад, нормативноправових основ та інституційних механізмів емпауерменту ветеранів у міжнародному (США, Велика Британія, Ізраїль) та національному (Україна) контекстах. Актуальність дослідження зумовлена масштабними соціально-демографічними трансформаціями українського суспільства внаслідок повномасштабної агресії та необхідністю переходу від компенсаційної моделі до системи емпауерменту ветеранів. Методологічну основу становлять теорія емпауерменту, концепція посттравматичного зростання та принципи інституційного аналізу. Компаративний аналіз виявив специфіку національних моделей підтримки ветеранів: американська характеризується найвищим рівнем інституційної комплексності із спеціалізованим міністерством, яке координує всі аспекти ветеранської політики; британська модель базується на принципі суспільного контракту та успішній інтеграції системи охорони здоров’я з потужним благодійним сектором; ізраїльська відзначається принципом довічної відповідальності держави перед ветеранами та високим рівнем інтеграції реабілітаційних послуг у єдину систему супроводу; українська модель перебуває у стадії динамічного становлення, демонструючи інноваційні підходи через активну цифровізацію послуг, розвинене державно-громадське партнерство та цілеспрямовану підтримку ветеранського підприємництва як інструмента економічної реінтеграції. На основі порівняльного аналізу обґрунтовано такі ключові засади ефективної політики емпауерменту ветеранів: пріоритетність ментального здоров’я як основи успішної реінтеграції; інтеграція медичних, психологічних, соціальних та економічних реабілітаційних послуг у комплексні програми; довгостроковість підтримки з урахуванням різних життєвих етапів ветеранів; системне залучення громадянського суспільства як партнера держави у наданні послуг. Доведено доцільність адаптації міжнародного досвіду з обов’язковим урахуванням національного контексту для формування інтегративної моделі емпауерменту ветеранів як стратегічного ресурсу постконфліктного розвитку українського суспільства. Результати дослідження створюють первинне підґрунтя для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення національної системи підтримки ветеранів.
Курило В. С. Компаративний аналіз концептуальних засад та інституційних механізмів емпауерменту ветеранів: міжнародний досвід та українська практика / В. С. Курило, І. В. Мигович, О. М. Товстуха та ін. // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №1 (191). — C. 163-186.
2026-01-01T00:00:00ZНормативно-правові засади професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзивної дошкільної освіти в УкраїніГречишкіна, І. А.http://hdl.handle.net/123456789/131332026-05-30T02:02:47Z2026-01-01T00:00:00ZНормативно-правові засади професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзивної дошкільної освіти в Україні
Гречишкіна, І. А.
У статті здійснено комплексний та системний аналіз нормативно-правових засад професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до здійснення педагогічної діяльності в умовах інклюзивної освіти. Актуальність дослідження зумовлена сучасними соціальними викликами, зростанням кількості дітей з особливими освітніми потребами та необхідністю забезпечення рівного доступу до якісної дошкільної освіти відповідно до державних і міжнародних вимог. Проаналізовано основні законодавчі, нормативні та підзаконні акти, що регламентують упровадження інклюзивної освіти в Україні, зокрема документи у сфері дошкільної освіти, професійної підготовки педагогічних кадрів та забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами. Визначено ключові вимоги до професійної компетентності майбутніх вихователів, їхньої готовності до організації інклюзивного освітнього середовища, здійснення індивідуального підходу, командної взаємодії з фахівцями психолого-педагогічного супроводу та партнерської співпраці з батьками. У статті акцентовано увагу на проблемах реалізації нормативно-правових положень у практиці підготовки майбутніх вихователів, зокрема на недостатній цілісності інклюзивного компонента в освітніх програмах, обмеженій практичній спрямованості фахової підготовки та потребі оновлення змісту педагогічної освіти. На основі проведеного аналізу окреслено напрями вдосконалення системи професійної підготовки майбутніх вихователів відповідно до сучасних вимог інклюзивної дошкільної освіти в закладах дошкільної освіти.
Гречишкіна І. А. Нормативно-правові засади професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзивної дошкільної освіти в Україні / І. А. Гречишкіна // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №1 (191). — C. 154-162.
2026-01-01T00:00:00ZЗміст і напрями виробничої педагогічної практики у формуванні професійної готовності майбутнього вчителя мистецтваШостачук, Т. В.Піддубна, О. М.Максимчук, А. П.Кирилюк, Д. М.http://hdl.handle.net/123456789/131322026-05-30T02:02:48Z2026-01-01T00:00:00ZЗміст і напрями виробничої педагогічної практики у формуванні професійної готовності майбутнього вчителя мистецтва
Шостачук, Т. В.; Піддубна, О. М.; Максимчук, А. П.; Кирилюк, Д. М.
У статті здійснено теоретичне осмислення та систематизацію змісту й основних напрямів виробничої педагогічної практики у процесі формування професійної готовності майбутнього вчителя мистецтва. Актуальність дослідження зумовлена сучасними вимогами до якості підготовки педагогічних кадрів мистецького профілю, необхідністю посилення практичної складової фахової освіти та інтеграції теоретичних знань і практичних умінь у реальних умовах освітнього процесу закладів загальної середньої освіти. Метою статті є обґрунтування змісту та визначення ключових напрямів виробничої педагогічної практики як цілісного процесу формування професійної готовності майбутнього вчителя мистецтва.
Методологічну основу дослідження становлять системний і компетентнісний підходи, що дають змогу розглядати педагогічну практику як багатовимірний процес професійного становлення здобувачів вищої освіти. У дослідженні використано комплекс теоретичних і емпіричних методів, зокрема аналіз і систематизацію наукових джерел та нормативних документів, педагогічне спостереження, аналіз навчально-методичної документації та узагальнення практичного досвіду організації виробничої педагогічної практики. За результатами дослідження визначено, що діяльність здобувачів вищої освіти під час проходження виробничої педагогічної практики має комплексний характер і охоплює організаційно-адаптаційний, навчально-методичний, навчально-виконавський, виховний, психолого-педагогічний та аналітико-рефлексивнийна прями. Обґрунтовано, що системна реалізація зазначених напрямів забезпечує формування педагогічних, методичних, художньо-творчих і комунікативних компетентностей, необхідних для успішної професійної діяльності майбутнього вчителя мистецтва. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення програм виробничої педагогічної практики та підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів мистецтва.
Шостачук Т. В. Зміст і напрями виробничої педагогічної практики у формуванні професійної готовності майбутнього вчителя мистецтва / Т. В. Шостачук, О. М. Піддубна, А. П. Максимчук та ін. // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №1 (191). — C. 146-153.
2026-01-01T00:00:00ZНормативно-правова база освітнього процесу в закладах вищої медичної освітиШостацька, М. О.Кобилянський, О. В.http://hdl.handle.net/123456789/131312026-05-30T02:02:34Z2026-01-01T00:00:00ZНормативно-правова база освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти
Шостацька, М. О.; Кобилянський, О. В.
Правове регулювання освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти визначає основоположні принципи функціонування системи медичної освіти, встановлює вимоги до змісту, форм і методів навчання, а також забезпечує відповідність освітніх послуг державним стандартам навіть за умов сучасних викликів. Воєнний стан зумовив необхідність гнучкішого підходу до застосування законодавчих норм, які регулюють освітню діяльність. Водночас медична освіта, як частина системи охорони здоров’я, регламентується галузевими стандартами та вимогами, що спрямовані на розвиток професійних компетенцій, потрібних для надання якісної медичної допомоги в кризових ситуаціях.
Мета статті – аналіз нормативно-правової база освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти для її вдосконалення та відповідності сучасним міжнародним стандартам і рекомендаціям.
Відповідно до ключового напряму Стратегії розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року, який акцентує увагу на посиленні практичної складової в професійній підготовці кадрів, проаналізовано комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення клінічних навичок випускників та їхню готовність до самостійної роботи в умовах підвищеної складності. Окремо розглянуто питання модернізації післядипломної медичної освіти. Ці аспекти набули ще більшого значення заумов воєнного стану, коли клінічна практикапотребує адаптації до екстремальних обставин, а необхідність оперативної підготовки висококваліфікованих медичних спеціалістів стала надзвичайно нагальною. Основними заходами для досягнення цих цілей є: впровадження системи сертифікованих наставників для резидентів; регулярне оцінювання їхнього прогресу за допомогою портфоліо компетентностей; обов’язкова ротація між різними рівнями медичної допомоги; контроль і акредитація програм резидентури; психологічна та моральна підтримка наставників.
Шостацька М. О. Нормативно-правова база освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти / М. О. Шостацька, О. В. Кобилянський // Освіта та педагогічна наука. – 2026. — №1 (191). — C. 135-145.
2026-01-01T00:00:00Z