http://hdl.handle.net/123456789/11178 2026-04-14T17:12:41Z 2026-04-14T17:12:41Z Нікітіна, А. Карлова, Н. http://hdl.handle.net/123456789/12687 2026-03-20T03:02:48Z 2025-01-01T00:00:00Z

Текстоцентризм як методологічна основа професійної підготовки майбутніх учителів-словесників Нікітіна, А.; Карлова, Н. У статті розглянуто текстоцентризм з позицій методології лінгводидактики, що вивчає наукову організацію формування у здобувачів вищої освіти лінгводидактичних понять і умінь застосування засвоєних знань у дослідженнях, пов'язаних з мовною освітою. Визначено основні ознаки текстоцентризму як методологічної основи у професійній підготовці майбутніх учителів-словесників, методичний потенціал тексту як засобу мовної освіти. На підставі аналізу компетентностей, визначених у професійному стандарті «Вчитель закладу загальної середньої освіти», виокремлено ті, що готують вчителя української мови і літератури до реалізації текстоцентризму в навчанні української мови. З'ясовано, що текстоцентризм позиціонують як навчання на текстовій основі; він є методологічним підґрунтям виконання вчителем трудових функцій на основі ціннісних орієнтирів, що є маркерами якісного спілкування в освітньому середовищі та формування особистісних характеристик людини. Звернено увагу на те, що наукове поняття текстоцентризму багатогранне; його активно досліджують у різних галузях знань, передусім у гуманітарній, педагогічній, психологічній; у лінгводидактиці текстоцентризм розглядають у системі принципів або підходів до навчання мови. Зазначено, що важливим методологічним підґрунтям застосування текстоцентризму визначено традиційні й інноваційні методи і прийоми навчання на текстовій основі, прямовані на самостійну роботу здобувачів освіти з навчальними текстами, зокрема метод самостійної роботи з джерелом інформації, різні види аналізу тексту; лінгводидактичний аналіз тексту; комунікативну й когнітивну методику навчання мови з позицій текстоцентризму. Нікітіна А. Текстоцентризм як методологічна основа професійної підготовки майбутніх учителів-словесників / А. Нікітіна, Карлова Н. // Лінгвістика. — 2025. — № 1 (51). — С. 163-178.

2025-01-01T00:00:00Z Колоїз, Ж. http://hdl.handle.net/123456789/12686 2026-03-20T03:02:47Z 2025-01-01T00:00:00Z

Міфічно-містичні найменування в індивідуально-авторській картині світу Дари Корній Колоїз, Ж. У статті представлено найосновніші вектори наукових пошуків у царині мовної та концептуальної картин світу. Увагу зосереджено на особливостях художньої творчости, що віддзеркалює когнітивний досвід народу загалом і письменника як мовної особистости зокрема, яка через індивідуально-авторську картину світу транслює універсальні й національні цінности. Обґрунтовано важливість комплексного лінгвістичного дослідження художнього доробку Дари Корній, підвалинами якого слали архетипні язичницькі уявлення, дохристиянська міфологія, праукраїнські вірування, споконвічні традиції не лише сприймати довкілля в усій його різноманітности, але й, спостерігаючи за дійсністю, творчо транслювати її, оповивати реалії повсякденного буття фантазією, вигадкою, містикою. Акцентовано на індивідуально-авторській «міфологічній моделі», яка отримує мовне вираження у вигляді міфічно-містичних найменувань (міфем і міфонімів), що є національно маркованими і в своїй сукупности становлять лексичну парадигму. На прикладі «Чарівних істот української міфології. Духи природи» та роману «Гонихмарник» схарактеризовано передовсім міфономінації, використовувані для позначення окремих фрагментів язичницького пандемоніуму. Оприявнюючи світоглядні орієнтири народу, вербалізований колективний досвід, письменниця увиразнює його індивідуальними світовідчуттями й світобаченнями, свідомо чи то й підсвідомо розбудовує семантичну структуру того чи того слова і, відповідно, мови загалом, модифікує лінгвістичні парадигми, зокрема й систему координат лексико-семантичного простору. З'ясовано семантико-тематичні, логіко-смислові, дериваційні, функційні і т. ін. особливости окремих міфічно-містичних лінгвоодиниць у проєкції індивідуально-авторського мовотворчого потенціалу. Розглянуто індивідуально-авторські трансформації, зумовлені контекстуальним оточенням, адже у структурі художнього тексту номінативна функція міфем і міфонімів доповнюється суб'єктивнооцінною, а відтак їх значеннєва структура модифікується через нашарування конотативних елементів на денотативний зміст. Колоїз Ж. Міфічно-містичні найменування в індивідуально-авторській картині світу Дари Корній / Ж. Колоїз // Лінгвістика. — 2025. — № 1 (51). — С. 126-139.

2025-01-01T00:00:00Z Колесникова, Л. http://hdl.handle.net/123456789/12685 2026-03-20T03:02:45Z 2025-01-01T00:00:00Z

Лексико-семантична модифікація фітосимволу Терен (за матеріалами Біблії у перекладі І. Огієнка) Колесникова, Л. У статті проаналізовано вербальний фітосимвол терен (терня, тернина) як репрезентант сакральної символіки в біблійному тексті. Теоретичні засади дослідження спираються на наукові розвідки вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, філософів і психологів, які диференціюють символ як знак мови, що становить багатозначний образ і поєднує номінативне та образно-асоціативне значення. Акцентовано увагу на здатності символу передавати загальну ідею, відтворювати ситуації та вибудовувати складну образну структуру. З'ясовано, що текст Біблії слугує джерелом багатьох мовних символів та усталених образних виразів, які мали вагомий вплив на формування національних цінностей і смислових орієнтирів. Відмінною рисою фітосимволу є те, що його семантика формується під впливом дискурсивного виявлення сакрального й культурного потенціалу. Описано контексти з Біблії, у яких не лише реалізована денотативна функція словесного символу, але й розкрито його глибинний семантичний зміст і двоплановість. У книгах Старого й Нового Заповіту лексема терен та похідні трапляються доволі часто, створюючи негативні образи й транслюючи прихований символічний зміст (наслідок втрати раю, Божого захисту й гармонії з Творцем; гіркий плід, який людина отримує як результат непослуху й життя в проклятті; руйнівні й безповоротні наслідки Божого суду; спустошення та покарання за людську невірність, зрада й відступництво; хаос; безперспективність і безвідповідальність). Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що словесний символ терен постає як натхненний Богом образ, наділений духовним змістом, переважно негативним. Він не лише зображує людину, об'єкти чи явища, але й одухотворює їх, розкриваючи глибинний Божий задум і план. Виявлено, що аналізований словесний символ презентує такі семи: ʻпрокляттяʼ, ʻпокаранняʼ, ʻгріхʼ, ʻдуховна деградаціяʼ, ʻбільʼ, ʻдуховний занепадʼ, ʻсмертьʼ, ʻзнищенняʼ ʻвідкинутістьʼ. Установлено, що символ набуває особливої значущості, коли інші способи досягнення означуваного є неприпустимими, особливо, коли йдеться про духовний досвід, який виходить за межі раціонального пізнання. Колесникова Л. Лексико-семантична модифікація фітосимволу Терен (за матеріалами Біблії у перекладі І. Огієнка) / Л. Колесникова // Лінгвістика. — 2025. — № 1 (51). — С. 115-125.

2025-01-01T00:00:00Z Стишов, О. http://hdl.handle.net/123456789/12683 2026-03-20T03:02:49Z 2025-01-01T00:00:00Z

Транспортні соціолектизми в українськомовних ЗМІ початку ХХІ сторіччя Стишов, О. У статті розглянуто транспортні соціолектизми, зокрема різні жаргонізми й сленгізми, що функціонують у мові ЗМІ початку ХХІ сторіччя. Це переважно субстандартні одиниці, ще не зафіксовані в українських тлумачних і соціолектних лексикографічних працях. Матеріалом дослідження цієї студії були транспортні соціолектизми, дібрані методом суцільної вибірки з різноманітних ЗМІ (газет, журналів, теле- і радіопередач), корпус яких становить понад 120 слів. Автор чітко розрізняє терміни «жаргон» і «сленг», подає власні дефініції та переконливі приклади названих спеціальних слів. У результаті аналізу зібраного корпусу лексичних одиниць було виявлено, що характерною особливістю мови масмедіа останніх років є активізація використання різноманітних соціолектизмів із сфери транспорту з метою надання повідомленню більшої образності, емоційності й експресивності, нерідко нетрафаретності, а також для полегшення сприйняття інформації читачами, слухачами, глядачами. У статті детально проаналізовано основні тематичні групи транспортної субстандартної лексики. Виявлено, що в деяких жанрах масмедіа (інтерв'ю, репортаж, бесіда, фейлетон, коментар) найбільш чисельною є група на позначення різноманітних марок і особливостей автомобілів та інших засобів пересування (номіновано за характерними рисами, своєрідністю їхньої будови, зовнішнього вигляду, звукового супроводу, на позначення різних предметів довкілля). Також засвідчено, що значна кількість субстандартних одиниць – це назви різних частин автомобілів, номінації дій і станів, іменування водіїв. Менш чисельні групи на позначення неякісних автомобілів або транспортних засобів із дефектами чи пошкодженнями та для називання видів пального, різноманітні соціолектизми, нерозривно пов'язані з транспортом. Засвідчено, що в усіх тематичних групах домінують оцінні одиниці, що постали переважно завдяки метафоричному перенесенню. Виявлено, що в словотворенні транспортних соціолектизмів істотно переважає семантична деривація, продуктивними також є суфіксація та універбація. Малопродуктивними у творенні аналізованих слів є префіксальний, префіксально-суфіксальний способи та основоскладання. Синонімія також характерна для досліджуваного виду субстандартної лексики. Уведено до наукового обігу значну кількість некодифікованих транспортних соціолектизмів. Стишов О. Транспортні соціолектизми в українськомовних ЗМІ початку ХХІ сторіччя / О. Стишов // Лінгвістика. — 2025. — № 1 (51). — С. 152-162.

2025-01-01T00:00:00Z