http://hdl.handle.net/123456789/10468 2026-04-15T21:29:08Z 2026-04-15T21:29:08Z Замазій, Ю. О. http://hdl.handle.net/123456789/12159 2026-01-29T03:02:38Z 2024-01-01T00:00:00Z

Система післядипломної освіти як важливий компонент освіти дорослих Замазій, Ю. О. Стаття присвячена питанню підготовки психолого-педагогічних кадрів у системі післядипломної освіти як важливого компонента неперервної освіти дорослих. Основним завданням системи післядипломної освіти є розвиток, оновлення та вдосконалення компетентностей раніше сформованих на попередньо здобутих рівнях освіти. У стандартах спеціальності кожної окремої галузі зазначені як професійні, так і загальні компетентності фахівця, які відповідають вимогам кваліфікаційних характеристик професій (посад). У сучасних освітніх системах післядипломна освіта є специфічним елементом освіти дорослих і посідає пріоритетне місце, оскільки забезпечує навчання протягом більшої частини життя та професійної діяльності людини з урахуванням набутого досвіду і особистісних змін. Наголошено на тому, що за сучасних умов потреба суспільства в кваліфікованих кадрах з високим рівнем професіоналізму та культури може бути задоволена лише на основі нової філософії освіти – «освіта через усе життя». Виявлено, що система післядипломної освіти органічно інтегрується у загальну структуру безперервної освіти, реалізуючи загальні цілі та завдання, принципи неперервності й наступності, забезпечуючи всебічний розвиток як професійний, так і загальний. Система післядипломної освіти психолого-педагогічних працівників сприяє збагаченню професійних, методологічних, аксіологічних та духовних аспектів культури особистості. У сучасних освітніх системах післядипломна освіта є специфічним елементом освіти дорослих. Встановлено, що система післядипломної освіти здатна модернізувати професійні функції фахівців, змінити систему цінностей, сприяти розвитку індивідуальності психолого-педагогічних кадрів, оновленню іміджу фахівця і формуванню сучасного стилю мислення з метою готовності до прийняття інноваційних рішень у змінених і кризових умовах сьогодення. Замазій Ю. О. Система післядипломної освіти як важливий компонент освіти дорослих / Ю. О. Замазій // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2024. — № 1. — С. 87-94.

2024-01-01T00:00:00Z Чжан, Лей http://hdl.handle.net/123456789/12158 2026-01-29T03:02:35Z 2024-01-01T00:00:00Z

Мережева форма навчання: теоретико-методологічне обґрунтування Чжан, Лей Мережева форма навчання стає все більш актуальною у сучасному освітньому середовищі. Дана стаття пропонує теоретичне та методологічне обґрунтування цього підходу до навчання. Вона аналізує концепції мережі як моделі організації навчання та її вплив на процес освіти. Розглядаються основні принципи та переваги мережевої форми навчання, такі як гнучкість, взаємодія, колективна співпраця та індивідуалізація навчання. Автором обґрунтовано необхідність впровадження мережевої форми навчання у сучасну педагогічну практику та наводять приклади успішних реалізацій цього підходу. Дослідження також висвітлює можливі виклики та перешкоди на шляху впровадження мережевої форми навчання і пропонує шляхи їх подолання. В цілому, стаття має на меті сприяти розумінню та підтримці мережевої форми навчання як ефективного інструменту удосконалення освітнього процесу. Розглядає практичні аспекти впровадження мережевої форми навчання, зокрема, використання сучасних технологій інформаційно-комунікаційного середовища. Автор розглядає роль викладача у мережевому навчанні та наголошує на необхідності його адаптації до нових ролей і функцій. Також висвітлюються можливості оцінювання навчальних досягнень у мережевій формі навчання та важливість забезпечення якості освіти в цьому контексті. Дослідження відкриває перспективи подальшого розвитку мережевої форми навчання та рекомендації щодо її оптимального використання з метою досягнення найкращих педагогічних результатів. Загалом, стаття пропонує комплексний погляд на мережеву форму навчання і спрямована на підтримку її розвитку у сучасному освітньому процесі. Чжан Лей. Мережева форма навчання: теоретико-методологічне обґрунтування / Чжан Лей // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2024. — № 1. — С. 80-86.

2024-01-01T00:00:00Z Харченко, Л. Г. Шабаєва, Н. С. http://hdl.handle.net/123456789/12157 2026-01-29T03:02:46Z 2024-01-01T00:00:00Z

Актуальні напрями соціально-педагогічної роботи з сім’ями в умовах збройного конфлікт Харченко, Л. Г.; Шабаєва, Н. С. У статті розглядається важлива проблема сьогодення – пошук актуальних напрямів соціально-педагогічної роботи з сім’ями в умовах збройного конфлікту. Особливе місце в розрізі цього питання займає фігура соціального педагога, адже фахівець соціально-педагогічної сфери діяльності працює з сім’ями які втратили рідних, житло, були роз’єднані з близькими чи вимушено залишили власні домівки, перебували під обстрілами, тимчасовою окупацією, зазнали тортур і насильства. До актуальних напрямів соціально-педагогічної роботи з сім’ями в умовах збройного конфлікту ми віднесли – вивчення потенційних можливостей сім’ї та вплив на неї зовнішніх факторів для подальшої роботи; взаємодія з різними державними установами та громадськими організаціями з питань допомоги жертвам збройного конфлікту; інформування учасників освітнього процесу про діяльність формальних (державних) та неформальних організацій (благодійні фонди), які допомагають подолати наслідки війни; контроль за одержанням освіти дітьми та підлітками з родин вимушених переселенців; навчання батьків специфічних способів і прийомів роботи з дитиною в часи кризових і надзвичайних ситуацій (наслідки ракетних обстрілів – руйнування житлових забудов, інфраструктури, пожежі, обмеження електропостачання тощо).Формами реалізації окреслених напрямів соціально-педагогічної роботи мають стати індивідуальні та/або сімейні онлайн/офлайн консультації, лекторії, терапевтичні групи, клуби дитячо-батьківського спілкування, сімейні групові наради, молодіжні клуби, діалогові групи, тренінгові заняття з розвитку життєвих навичок, телефонне консультування; методами – переконання, навіювання, приклад, тренування, створення виховних ситуацій, заохочення, схвалення, самовиховання. Перевагою цих форм і методів роботи є те, що вони абсолютно самостійні, залежно від ситуації можуть проводитися, як стаціонарно, так і дистанційно. Харченко Л. Г. Актуальні напрями соціально-педагогічної роботи з сім’ями в умовах збройного конфлікту / Л. Г. Харченко, Н. С. Шабаєва // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2024. — № 1. — С. 73-79.

2024-01-01T00:00:00Z Ташкінова, О. А. Роговська, О. О. Радіонова, Т. Є. http://hdl.handle.net/123456789/12156 2026-01-29T03:02:47Z 2024-01-01T00:00:00Z

Стратегії покращення психоемоційного стану та формування навичок життєстійкості у соціально вразливих груп населення в умовах воєнного стану в Україні Ташкінова, О. А.; Роговська, О. О.; Радіонова, Т. Є. У статті досліджується проблема запровадження та реалізації стратегій покращення психоемоційного стану та формування навичок життєстійкості у соціально вразливих груп населення в умовах воєнного стану в Україні. Наведено аналіз результатів всеукраїнських досліджень психоемоційного стану українців, проведених у період з 2022 по 2024 рр. Встановлено, що соціально вразливі групи населення, такі як внутрішньо переміщені особи, ветерани війни, люди з інвалідністю та інші, стикаються зі значними труднощами, пов'язаними з погіршенням психоемоційного стану та адаптацією до стресових ситуацій. У роботі розглядаються різні аспекти, пов'язані з ефективними стратегіями управління стресом та психоемоційними реакціями, які можуть бути корисними для цих груп населення. Стаття вказує на те, що забезпечення психологічної стійкості населення, особливо представників вразливих груп, є ключовим завданням для сучасної української державної соціальної політики. В статті обговорюються можливі шляхи підтримки і формування навичок життєстійкості, які можуть забезпечити позитивний вплив на психоемоційний стан та загальну якість життя цих груп. Особлива увага приділяється запровадженню нової психосоціальної послуги з формування життєстійкості та аналізу підтримки цього процесу з боку держави. Підкреслюється важливість впровадження інноваційних навчальних програм для фахівців допоміжних професій з метою забезпечення якісної психосоціальної підтримки населенню та формування навичок життєстійкості. Особлива увага приділяється аналізу децентралізації та надання психосоціальних послуг на рівні територіальних громад через запровадження Центрів життєстійкості. Це дозволяє забезпечити доступність та якість послуг для місцевого населення. Аналіз цих питань допоможе розширити розуміння проблем ментального здоров'я населення та забезпечити ефективнішу підтримку для тих, хто найбільше потребує цієї допомоги. Ташкінова О. А. Стратегії покращення психоемоційного стану та формування навичок життєстійкості у соціально вразливих груп населення в умовах воєнного стану в Україні / О. А. Ташкінова, О. О. Роговська, Т. Є. Радіонова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2024. — № 1. — С. 63-72.

2024-01-01T00:00:00Z