Дефініційний аналіз феномену «фасилітація»

Abstract

Актуальність статті зумовлена євроінтеграційним вектором розвитку сучасного суспільства, набуттям Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, а також викликами, пов’язаними з повномасштабною війною та введенням військового стану, які об’єктивно змінили акценти сучасної вищої освіти в напрямі підготовки фахівців, зокрема соціальних працівників, як фасилітаторів, які забезпечують адаптацію та реабілітацію різних прошарків населення України. У статті здійснено аналіз базового феномену дослідження, яким є поняття «фасилітація». Розглянуто сутність і логіку дефініційного аналізу як логічної операції, що спрямована на розкриття істотних ознак поняття «фасилітація». З’ясовано суттєві ознаки та властивості феномену фасилітації, якими є такі особливості: центрованість на розвитку особистості; істинність, відкритість, щирість, конгруентність у ставленні до учня, його прийняття й довіра, емпатійне розуміння; полегшення взаємодії під час спільної діяльності; ненав’язлива допомога групі чи окремій людині; взаємовплив, спрямований на поліпшення самопочуття; стимулювання розвитку свідомості людей, їх незалежності, свободи вибору; націленість на створення гуманістичних відносин із дітьми, спрямованих на підтримку особистісного зростання учня; розвиненість фасилітаційних умінь, що сприяють створенню фасилітативного середовища; взаємодія, що реалізується на основі толерантності й полісуб’єктності; орієнтованість на підвищення продуктивності діяльності суб’єкта через актуалізацію його свідомості; забезпечення ефективності організації групової діяльності; відкритість позиції педагога; полегшення взаємодії всередині групи, недирективний стиль управління, що базується на самоорганізації керованої системи; орієнтація освітнього процесу на формування сприятливого соціально-психологічного клімату й партнерства в закладі вищої освіти.