Abstract:
У статті розглянуто проблеми соціальної адаптації дітей внутрішньо переміщених осіб в умовах нового поселення. Розкрито зміст понять «біженець» та «внутрішньо переміщена особа». Окреслено основні проблеми та труднощі, з якими стикають-
ся діти з числа внутрішньо переміщених осіб у процесі соціальної адаптації до нових
умов навчання та проживання. Схарактеризовано ефективні інструменти комунікації
педагогічних працівників з дітьми, які пережили стрес та зазнали травмувального
досвіду. Визначено алгоритм побудови емоційного діалогу з учнями з числа внутрішньо переміщених осіб. Також у статті зроблено огляд таких інструментів, як фід-бек та шеринг, що покликані дати змогу сучасному педагогу налагодити ефективну комунікаційну взаємодію з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб.
Надано характеристику проєктивній методиці «Монстрики почуттів», яка слугує інструментами для роботи з дитячими емоціями та почуттями. Особливу увагу
акцентовано на важливості використання групових форм роботи (творча майстерня,
квест-гра, казкотерапія, перегляд мультиплікаційних фільмів). Організація такої
спільної взаємодії може посприяти активному пристосуванню їх до умов нового соціального середовища та дасть змогу покращити комунікацію між дітьми, налагодити їхню систему стосунків із педагогами та учнями закладу освіти в умовах нового поселення.
