Abstract:
У статті проаналізовано особливості вираження перспективи в публіцистичних творах В. Яворівського раннього, середнього та зрілого періоду творчості, виявлено риси динаміки ідіолекту. Розгляд публіцистичних творів В. Яворівського раннього та зрілого періоду творчості дозволяє стверджувати, що перспектива як засіб візуалізації інформації є категорією постійною, проте перспектива цих періодів
творчості майстра слова має свої особливості, що помітно при виборі теми творів, систематизації релевантної інформації, доборі засобів номінації осіб, подій, репрезентована конотацією тексту. Світоглядні цінності, характерні для другої половини ХХ століття, передано через призму авторського бачення чи переконання героїв нарисів. Засобами вираження точки зору є пряма чи невласне пряма
мова, зіставлення чи протиставлення кількох точок зору, їх накладання,
мотивація власних назв тощо. Публіцистичні есе книг „Що ж ми за народ такий?” (твори зрілого періоду творчості) об’єднані однією макротемою, хоч порушується
щоразу одна з проблем цієї теми. Світоглядна перспектива в цих творах
реалізована передусім структурою самого політичного дискурсу, полемікою публіциста з респондентами, авторами листів. Категорія точки зору тут репрезентована авторськими доказами, добором відповідних аргументів, пристрасними емоційними роздумами, у яких оповідач перебирає на себе функцію коментатора. Автор висловлює думки із щирою впевненістю в правильності своїх переконань, які він обстоює, прагнучи „зазирнути істині в очі”. Статусно-рольова
перспектива зумовлена реаліями сучасного й минулого життя українців, виявлена в потужній аксіологічності тексту, що нерідко досягається шляхом добору влучних перифраз. Ситуативна перспектива в цих творах виявлена передусім завдяки зміні учасників дискусії, тобто цитуванні листів, у яких дописувачі висловлюють свою точку зору.
