Abstract:
У статті розглянуто концепції еволюції *о > і (теорія спільного процесу зміни для всього українського континууму та самостійного розвитку *о > і в обох діалектних зонах), проаналізовано погляди дослідників на причини відмінностей рефлексації *о в українських говірках, описано етапи зміни *о в північному та південному ареалах
українського мовного простору. З’ясовано природу появи дифтонгів згідно з концепціями Ю. Шевельова (розвиток дифтонгів на всій території північної зони та подальша монофтонгізація за умови втрати слабшого компонента) і В. Мойсієнка (дифтонги – пізніші етапи перетворень *о, виникли у зв’язку з активними контактами носіїв різних виявів *о). Описано сучасні рефлекси *о в новозакритих наголошених
складах на матеріалі власних експедиційних записів зі 120 населених пунктів Волинського Полісся. Установлено, що характерні в цій позиції для волинсько-поліських говірок звуки [и], [і] паралельно поширені на всій досліджуваній території, монофтонг [у] – у східних районах. Спорадично, рівнобіжно з іншими рефлексами, зафіксовано збереження *о, подекуди поява [о] спричинена тенденцією до вирівнювання звукового складу кореневих морфем. Дифтонги, відповідно до *о
в досліджуваних говірках, не виявлені (одиничний випадок у с. Мукошин Любешівського району Волинської області), а зафіксовано структури, які прийнято вважати наслідками розпаду дифтонгів: приголосний [в] + голосний і звук [е] < *о. З’ясовано специфіку рефлексації у формі пʹі́сʹлʹа (*poslě): для досліджуваних говірок характерне збереження *о, іноді фіксуємо звук [і], що з’явився під впливом літературної мови, та монофтонги [и], [у], що стали можливими завдяки аналогії до типових волинсько-поліських виявів *о в закритих наголошених складах.
До статті додано карту, що відбиває географію виявів етимологічного *о
в західнополіських і в перехідних до середньополіських говірках у структурі стʹіл.
