Релігійність Юрія Липи (1900–1944)

Abstract

У статті йдеться про присутність релігії у житті й творчості українського громадського і культурного діяча, лікаря, письменника і мислителя Юрія Липи. Дано визначення поняття „релігійність”, віднайдено відповідні біографічні факти, проаналізовано невипадкові твори. Юрій Липа – уродженець Полтавщини (містечко Старі Санжари, 22.04.1900, 5.05 за новим стилем). Після усиновлення родиною батька – лікаря, письменника, політичного діяча Івана Липи – мешкав на Одещині (1909–1918). Учасник революційних подій в Одесі (1917–1918), співзасновник видавництва „Народній стяг” (1917–1936). Студіював право в Одеському (1918) і Кам’янець-Подільському (1919–1920) університетах та медицину в Познаньському (1922–1928) й Віленському (1932) університетах. Упродовж 1929–1943 рр. мешкав у Варшаві, де здійснював свою лікарську, літературну, наукову і громадську діяльність. Член та співорганізатор літературних груп „Сонцецвіт” (1921) і „Танк” (1929), української студентської корпорації „Чорноморе” (1925–1933), Українського Економічного Бюро (1933–1934); Українського Чорноморського Інституту (1940–1944). Творча спадщина Ю. Липи налічує понад 360 поетичних і прозових творів, публіцистичних і медичних праць. Останній рік життя доктор Липа (1943–1944) перебував на Львівщині (Яворів, Бунів та Іваники). Закатований енкведистами 19/20.08.1944 р. за те, що був лікарем УПА. З багатьох тлумачень релігійності як духовності й віри, релігійних знань і практик, суб’єктивного прояву буття релігії тощо, для аналізу появи цієї світоглядної риси обрано розуміння цього феномену Іваном Павлом ІІ: „Релігійність бере свої початки з глибокого людського прагнення до правди і лежить в основі вільного й особистого пошуку божественного”. Релігійність Юрія Липи виникла і поглиблювалася під зовнішнім впливом (походження, виховання й оточення) та з внутрішніх потреб особистісного розвитку, а також внаслідок пережитого ним духовного досвіду, в тому числі під час духовних практик.