Abstract:
У статті порушено проблему аналізу обрядових символів, які так
чи так можуть вербалізуватися чи то у фольклорному тексті,
чи то в діалектному мовленні. Вербальні символи рідко стають об’єктом
вивчення, здебільшого їх аналізують у контексті обряду, а такі
дослідження можуть бути джерельною базою і для мовознавчих студій.
Подібні символи здебільшого трактують як речові й обрядові, проте
символічність предмета в обряді зумовлює розвиток відповідного
символічного значення у слові на його позначення. Відтак чимало
обрядових символів стають вербальними. Підґрунтям розвитку
символічного значення слугує обрядовий контекст.
Проаналізовано вербальні символи нитка, клубочок, драбина, що,
як і міст, хрест, в українському національно-мовному просторі
функціюють із загальною семантикою ‘зв’язок світів’. Конкретна мовно обрядова ситуація сприяє розвиткові символічних підзначень,
що розвиваються в межах основного символічного значення архетипу.
Аналізовані символи належать до архетипових, а тому засвідчені із цією
самою семантикою в інших мовах. Саме тому мовний аналіз таких
символів передбачає залучення не тільки фактів, засвідчених
у словниках, текстах української мови, а й відомостей про символ
в інших мовних культурах. Окрім цього, символ нитка проаналізовано
як апотропейний, що, однак, засвідчено вербально як символ
відмежування «свого» світу від «чужого».
