Abstract:
Статтю присвячено аналізові структурних особливостей діалектних
текстів про життя й побут східних слобожан. Підкреслено, що останнім
часом науковці в якості об’єкта дослідження все частіше обирають значні
за обсягом масиви зв’язних текстів, зважаючи на їхню високу
інформативність, спонтанність та невимушеність. У системних описах
учені приділяють увагу вивченню лінгвокогнітивних і прагматичних
параметрів діалектних текстів, їх структурно-семантичних особливостей.
Діалектні тексти, зафіксовані в українських східнослобожанських
говірках, об’єднано в такі тематичні групи: тексти про їжу та напої;
тексти про посуд і кухонне начиння; тексти про народні повір’я; тексти
про життя.
У ході аналізу закцентовано увагу на діалектних текстах-описах
про їжу та напої, які становлять неабияку цінність для діалектологів,
етнологів, істориків, оскільки інформанти під час розповіді детально
описують способи приготування різноманітних страв, їхню рецептуру,
традиції споживання їжі, способи сучасного й архаїзованого
господарювання.
З’ясовано, що тексти про традиційну духовну культуру, у яких
відображено забобони, народні вірування в потойбічні сили, насичені
численними повторами (т. зв. тотожні повтори). До таких мовленнєвих
прийомів діалектоносії зазвичай удаються з метою наголошення
на важливості повідомлюваних подій. Самі повтори стають засобами
зв’язності в тексті й забезпечують його цілісність.
У висновках до статті наголошено на важливості подальших
досліджень східнослобожанських діалектних текстів щодо їхніх
особливостей на фонетичному, лексичному, граматичному рівнях.
