Abstract:
У статті проаналізовано вживання оказіональних мовленнєвих
образів у поезіях Василя Голобородька. Наголошено, що в сучасній
лінгвістиці зібрано значну кількість теоретичних і практичних студій,
у яких репрезентовано питання творення авторських неологізмів
(оказіоналізмів) у різних аспектах – лексико-семантичному,
словотвірному, стилістичному тощо. Зауважено, що дослідження мовної
особистості письменників у наш час актуалізовано й спричинено тим, що
мовленнєва творчість свідчить про конкретну манеру автора, допомагає
оцінити внесок митця в систему кодів, які вже функціюють, адже
поетичне мовлення є джерелом різноманітних мовних інновацій, сферою,
у якій виразно визначено системні та функційні можливості мови.
На прикладі поезій Василя Голобородька із збірок «Ми йдемо»,
«Посівальник» проілюстровано та з’ясовано, що оказіональні слова
у творах письменника набувають особливої функції, допомагають
передати настрій ліричного героя. Оказіоналізми розглянуто як засоби
експресивного впливу на читача, що актуалізуються в мовотворчості
луганського майстра слова.
Аналіз творів Василя Голобородька показав, що значну частину
оказіоналізмів автора становлять складні за структурою неолексеми,
утворені за схемою іменник+іменник; іменник+складний іменник;
іменникові сполучення (іменник+іменник-прикладка), дієслово наказового
способу+іменник; три дієслова. Малопродуктивним способом творення
слів з новим значенням є основоскладання із суфіксацією. Своєрідним
також є вживання іменників з не разом.
Неологізми у творчості В. Голобородька виконують меліоративну
чи пейоративну експресивну функцію. Вони засвідчують, що справжні
майстри слова не можуть обійтися без індивідуально-авторського
словотвору. Адже авторські новації в сучасному поетичному мовленні
посідають помітне місце, і без усебічного їх вивчення не можна говорити
про новаторство в поезії взагалі. Словотворчий процес є безперервним,
кожне слово органічно вмотивовується в тексті, стилістична виразність
якого завдяки цьому посилюється.
