Abstract:
У статті проаналізовано варіантно-синонімійні різновиди
загальновживаних фразем, ужиті М. Руденком, визначено їхнє функційне
навантаження в структурі художнього тексту. Предметом розгляду є
модифіковані одиниці, які утворюють із кодифікованими формами
варіантні чи синонімійні пари.
У прозових творах автор нерідко вдається до використання
варіантів загальновживаних кодифікованих фразеологічних одиниць або
їхніх синонімів. У науковій літературі, на жаль, немає чітких критеріїв
розмежування варіантів та синонімів фразем. Услід за В. Ужченком,
використовуємо терміни варіантно-синонімійна пара (пара фразем, що
перебувають у синонімійних відношеннях чи розглядаються як варіанти)
або варіантно-синонімійний різновид фразеологічної одиниці (різновид
загальновживаного вислову, що є його варіантом або синонімом).
Виникнення цих одиниць фразеологічної системи пов’язане переважно
з субституцією одного структурного складника вислову іншим.
Найчастіше у стійкому сполученні слів замінено дієслово (таких фразем
нараховуємо 19), рідше – іменник (15 одиниць). Можуть замінюватися
також прикметники чи дієприкметники, займенники.
М. Руденко майстерно використовує відомі прийоми творчого
осмислення фразеологізмів у тканині художнього твору. Передусім автор
удається до розширення компонентного складу стійкого сполучення слів,
завдяки чому нововведені слова ускладнюють традиційну формулу
фразеологізмів, одночасно посилюючи їхню експресивність.
Актуалізуючи висловлення, письменник скорочує компонентний склад
фраземи, адже короткий варіант фразеологізму передбачає знання більш
повної форми і цим інтригує читача. Загальний зміст цілісного образу
фраземи автор нерідко передає описово, чим створює новий вислів.
Формальні варіанти М. Руденко уводить рідко, однак у художніх
текстах знаходимо морфологічні та фонетичні варіанти
загальновживаних фразем.
