Національні мотиви та міжкультурні зв’язки в художніх творах В. Короленка

Abstract

У статті розглядаються національні мотиви (українські, єврейські, якутські), які зустрічаються в оповіданнях, нарисах та повістях В. Короленка, а також відзначаються міжкультурні зв’язки, що мають місце в його творах. Чільне місце в його творчості посідає Україна, а саме Волинщина, другої половини ХІХ століття, де пройшло дитинство майбутнього письменника. Короленко знайомить читачів з яскравими сторінками її історії, культурними традиціями, звичаями, особливостями побуту, використовує фольклорні джерела, зокрема, героїчний епос та міфологію. Матеріалом для аналізу послугували повісті „Без язикаˮ, „Діти підземелляˮ, „Ліс шумитьˮ. Зокрема, повість „Без язикаˮ насичена характерними етнографічними реаліями поліського села: українські хати під солом'яними стріхами, особливості віросповідання, зумовлені взаємовпливом католицизму і православ'я, специфіка місцевої говірки і навіть одягу. В ході проведеного дослідження відзначається синтез української, польської і частково єврейської культур, характерний для даного культурно-історичного локусу. Досить широко представлені єврейські мотиви: історичні сюжети („Сказання про Флора, Агріппу і Менахема, сина Ієгудиˮ); культурна та релігійна самобутність єврейського народу, мова, одяг, характерні прикмети побуту тощо (повість „Брати Мендельˮ); традиційні свята та елементи фольклору (образ Хапуна в оповіданні „Судний день (Йом-Кіпур)ˮ ). У „сибірських оповіданняхˮ В. Короленка присутні якутські національні мотиви: описи побуту місцевого населення, місцевих традицій і звичаїв, специфіка релігійних уявлень, що являють собою синтез християнства і язичництва (оповідання „Сон Макараˮ). Запропонована розвідка, з виокремленням та аналізом національних мотивів у найбільш відомих художніх творах В. Короленка, відкриває можливості для подальшого дослідження творчості письменника в даному контексті, зокрема, у автобіографічному романі „Історія мого сучасникаˮ.