Репрезентація концепту „любов” в епістолярії Марини Цвєтаєвої і в працях російських філософів

Abstract

У статті виділено та розглянуто декілька найважливіших ґендерних ознак концепту „любов” на матеріалі епістолярних текстів Марини Цвєтаєвої, а саме: безмірність, стихійність, конфлікт тіла та душі, біль, материнська турбота. Активність ознаки безмірність у листах М. Цвєтаєвої свідчить про високий ступінь входження автора в сферу духовного. Ґендерні характеристики ознаки безмірність в текстах Цвєтаєвої відповідають описаним філософом М. Бердяєвим особливостям жіночої любові. Ознака стихійність проявляється у тому, що Цвєтаєва сприймає любов як стихію, самостійну силу, якою не в змозі управляти людина. Ґендерна ознака конфлікт души та тіла була виділена на підставі того, що Цвєтаєва часто перебувала в стані внутрішнього конфлікту, душа і тіло вступали в конфронтацію. Ґендерна ознака конфлікт души та тіла ґрунтується також на тому, що Марина Цвєтаєва дорікала чоловікам, що їх значною мірою цікавить не душа жінки, а її тіло. Ґендерна ознака біль проявляється у тому, ще незважаючи на те, що слова „біль”, „страждання” зазвичай мають негативну конотацію, жінка має унікальну здатність саме через них проникати в саму глиб явищ внутрішнього і навколишнього світів, про що пишуть як Марина Цвєтаєва, так і російські філософії. Біль, страждання беруть активну участь у формуванні картини світу жінки. Ґендерна ознака материнська турбота виділена як активна в епістолярії Марина Цвєтаєвої, також зв'язок між жіночою картиною світу та цією ознакою концепту „любов” зафіксували російські філософи. Дослідження показало, що концептуальний аналіз художніх текстів дозволяє реконструювати і співвіднести метаґендерні та ґендерні ознаки констант культури з урахуванням ідіостилевих особливостей конкретного автора. Включення ґендерного параметра в лінгвістичний розгляд концептів дозволяє істотно розширити уявлення про мову як про засіб конструювання картини світу, зокрема – художньої.