Політико-ідеологічні протиріччя православної церкви та більшовистської влади у 20–30-х рр. ХХ ст. в Україні

Abstract

У статті розглядаються особливості відносин між православною церквою та комуністичною владою у 20–30-х рр. ХХ ст. в Україні. Особлива увага зосереджена на висвітленні протиріч між владою та церквою у період, який досліджується. Авторка відзначає актуальність теми, оскільки вона досить слабко відображена у українській історіографії. Відзначається, що прийшовши до влади у 1917 р. , більшовики розпочали активну законотворчу діяльність щодо обмеження прав церкви. Так, декретом ІІ Всеросійського з’їзду Рад про землю від 8 листопада 1917 р. церква і парафіяльне духовенство позбавлялися права власності на землю, а 4 (17) грудня націоналізація земель була підтверджена декретом про земельні комітети, згідно з яким передбачалась конфіскація церковно-монастирських та сільськогосподарських земель без будь-яких компенсацій, служителі релігійного культу оголошувались „слугами буржуазії” й позбавлялися громадянських прав. У результаті церква була значно обмежена у своїй господарській діяльності та у можливості отримання додаткових прибутків. Войовничий настрій радянського атеїзму в теорії та ідеології й на практиці дозволяє виокремити два етапи цього процесу: перший – 20- ті рр. ХХ ст. – мав переважно мирні форми. У другому періоді – кінець 20-х – 30-і рр. ХХ ст. – змінилася ідеологема, яка в основі мала нові інформаційні технології, що підміняли правду брехнею та маніпулювали людською свідомості. Цей етап з незначними змінами існував до початку Другої світової війни. Його апофеозом стали масові репресій проти духовенства та найактивніших вірян.