Digital Repository of Luhansk Taras Shevchenko National University

Масовий штучний голод 1921–1923 рр. у Донецькій губернії

Show simple item record

dc.contributor.author Байкєніч, Д. В.
dc.date.accessioned 2022-12-05T18:29:42Z
dc.date.available 2022-12-05T18:29:42Z
dc.date.issued 2021-11
dc.identifier.other УДК:94(477)„1921/1923”
dc.identifier.uri http://hdl.handle.net/123456789/9289
dc.description Байкєніч Д. В. Масовий штучний голод 1921–1923 рр. у Донецькій губернії / Д. В. Байкєніч // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2021. - № 9 (347), листопад. – С. 91-103. uk_UA
dc.description.abstract Дослідження присвячено сторіччю масового штучного голоду 1921–1923 рр. Увага сфокусована на перебігу цього процесу на території Донецької губернії, що була однією з офіційно визнаних голодуючими. Обрана тема є актуальною, адже комплексного наукового висвітлення на сьогодні ще не набула. На основі оприлюднених та архівних джерел показано поступове загострення продовольчої кризи. Наведено статистичні дані по засівам і врожаям Донецької губернії, що підтверджують природну складову голоду. Водночас зазначено й штучність голоду через вилучення хлібу за продподатком та для потреб голодуючого Поволжя. Наведено позицію очільника комуністичного режиму щодо ситуації з продовольством у регіоні. Автор акцентує увагу на тому, що ані губернський центр, ані республіканський не ініціювали попереджувальних заходів на уникнення поширенню голоду на всю Донеччину. Порушення питання визнання губернії як постраждалої йшло від голодуючих робітників через нестабільне централізоване продпостачання „всесоюзної кочегарки”. Офіційне віднесення Донецької губернії до постраждалих стало підставою для запровадження заходів по боротьбі з голодом. Окремо розглядаються джерела отримання хлібу для Донбасу. Підкреслюється роль хліборобних українських губерній та іноземна допомога. Зазначені різні методи наповнення хлібом резервів комітетів допомоги голодуючим – від добровільної пожертви до обов’язкового пайкового внеску. На відміну від робітників, селяни голодували найбільше. Сільські повіти півночі та півдня губернії розглядалися як продовольчо самодостатні, що підтверджує їх невизнання голодуючими у 1922– 1923 рр. Для виживання селяни чинили пасивний та активний опір. Очевидно, що це було реакцією на внутрішню політику режиму, зокрема – оподаткування з примусовим вилученням зерна. Аналіз опрацьованих джерел дозволяє зробити висновок, що Донецька губернія сильно постраждала від голоду і лише завдяки своєму статусу отримувала допомогу. Це частково зменшило наслідки масового голоду – штучно створеної комуністичним режимом катастрофи. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" uk_UA
dc.relation.ispartofseries історичні науки;
dc.subject Масовий штучний голод uk_UA
dc.subject Донецька губернія uk_UA
dc.subject хліб uk_UA
dc.subject вилучення uk_UA
dc.subject продпостачання uk_UA
dc.title Масовий штучний голод 1921–1923 рр. у Донецькій губернії uk_UA
dc.type Article uk_UA


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Advanced Search

Browse

My Account