Постать Т. Шевченко в творчій рецепції М. Зощенко, Є. Плужника, І. Багряного

Abstract

У статті розглянуто специфіку рецепції постаті Т. Шевченко українськими та російськими авторами. Результати дослідження автора статті свідчать про те, що письменники об’єднань „Ланка”-МАРС і „Серапіонові брати” (Є. Плужник, І. Багряний, М. Зощенко) представили власну творчу рецепцію особистості Т. Шевченка. Автор з'ясувала, що М. Зощенко, який був українцем за походженням, добре знав українську історію і літературу, високо цінував творчість Т. Шевченка. У 1939 році, коли відзначалося 125-річчя поета, М. Зощенко не тільки написав історичну повість „Тараса Шевченко”, а й очолив ювілейний комітет поета в Ленінграді, написав передмову до перекладеного на російську мову „Кобзаря”. М. Зощенко в історичній повісті „Тарас Шевченко” не тільки відтворив загальновідомі факти біографії поета (які на той час для російського читача були новими), але й навів власний переклад „конспективним верлібром” тих поезій Т. Шевченка, які були найбільш близькі його авторському сприйняттю. Автор довела, що для українських поетів Є. Плужника та І. Багряного особистість Т. Шевченка мала велике значення, була життєвим орієнтиром. Твори Є. Плужника „Шевченко”, „Галілей”, „Канів” демонструють його особистісне ставлення до Т. Шевченко, глибоку повагу до шевченківського слова. Автор статті з’ясувала, що поет оцінює своїх сучасників за їхнім ставленням до Т. Шевченка. Є. Плужник та І. Багряний звертались до топосу Каніва – сакрального міста, яке уособлює Шевченків дух та національну совість В творі І. Багряного „Канів”, як і в однойменній поемі Є. Плужника, репрезентоване занепокоєння безпам’ятством сучасників, їхньою байдужістю до ідеалів Кобзаря. Автор підкреслила, що факт існування творів про Т. Шевченка в обох літературних групах підтверджує припущення про схожість творчих принципів „ланчан-марсівців” та „серапіонів”.