Російсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ

Abstract

У пропонованій статті розглядаються актуальні питання інкорпорації території Південного Кавказу до складу Російської імперії на початку ХІХ століття. Нагальність аналізу міжнародної ситуації окресленого періоду зумовлена відновленням військових дій у Нагірному Карабасі у жовтні – листопаді 2020 року, невирішеністю територіальних протиріч між іншими країнами регіону, небезпекою переростання замороженого регіонального конфлікту у стадію війни за умови військового посилення однієї з протиборчих сил. Причину етнічних, конфесійних, територіальних протиріч у Кавказькому регіоні потрібно шукати в історичному минулому, у територіальних перерозподілах, що мали місце більше двох сотень років тому. Як і тоді, так і тепер Південний Кавказ – стратегічно важливий регіон, де на домінування претендують як регіональні гравці – Грузія, Вірменія, Азербайджан, Іран, так і світові – Росія й Туреччина. Російсько-іранські й російсько-турецькі взаємні претензії на землі Закавказзя в 1804 – 1813 рр. і 1806 – 1812 рр. відповідно призвели до війн, що закінчилися перемогою Російської імперії й включенням до її території значної частини земель Південного Кавказу.