Політичне цькування та „боротьба з ворогами народу” в системі освіти УРСР 1920–1930-х рр.

Abstract

Сучасне положення та розвиток суспільства усе частіше говорить нам про певні тенденції поширення політичного переслідування та цькування насамперед громадських і політичних діячів, у тому числі і в системі освіти. А відтак, запропонована тема дослідження є не менш важливою і актуальною і сьогодні. Дослідження охоплює не тільки публікації суспільно-політичних або спеціалізованих освітніх чи дитячих засобів масової інформації, а й конкретно-історичні приклади політичного переслідування і цькування представників системи освіти 1920–1930-х років, що дає більш глибше розуміння і можливість вивчення механізмів і виявів цього негативного явища у ході проведення так званої „боротьби з ворогами народу”. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, системності, історизму, діалектики та міждисциплінарності. Дослідження базується на історичних і історико-педагогічних методах. Наведені приклади політичного переслідування та цькування представників освіти різного рівня у публікаціях засобів масової інформації суспільно-політичного значення, таких як „Ізвестія”, „Комуніст”, „Пролетарська правда”, або вузькоспеціалізованих й профільних освітніх виданнях, наприклад, „Шлях освіти”, „Шлях до знання”, „Київський піонер”, „Народній учитель”, яскраво розкривають сутність більшовицького режиму та подають намагання радянської влади використати свідомість громадян у боротьбі з так званими „ворогами народу”, його зверхність над громадськими правами своїх же громадян. Доповненням до публікацій є інші історичні джерела, що демонструють політичне цькування освітян (Скрипник М., Крупський О., Єфремов С., Дурдуківський В. та інші) у виступах партійних радянських діячів на різних зібраннях та мітингах. Окрім того, ми можемо бачити як радянська влада використовує політичну пропаганду й агітацію проти власних громадян заради втримання влади. Це дає можливість не тільки бачити які методи психологічного тиску, маніпуляцій і змін свідомості насамперед молоді й дітей притаманні радянській владі, а й аналізуючи сучасні їх вияви розробити методологію боротьби з цими негативними явищами у демократичному суспільстві, що і потребує подальших зусиль науковців.