Особливості організації польового етапу соціологічного дослідження в умовах гібридної війни в Україні

Abstract

В статті аналізуються данні експертних інтерв’ю про особливості проведення польового етапу соціологічного дослідження в умовах військового конфлікту. Наводяться приклади та ситуації, які виникають у процесі реалізації польового етапу. Робиться спроба окреслити основні проблеми та ризики, які виникають у організаторів соціологічних досліджень як на теренах українського Донбасу, так і на непідконтрольній Україні території. Показано, що в умовах військового конфлікту в зоні конфлікту з одного боку, загостюються традиційні для методу інтерв’ю «обличчя-до- обличчя» (Е2Б) труднощі, а з іншого, виникають нові, пов’язані з військовим конфліктом. Перші ілюструють загальну кризу опитувальних методів, яка вже давно обговорюється як вітчизняними, так і зарубіжними соціологами. Інші труднощі - чітко демонструють специфіку прифронтової території. Робиться висновок про те, що специфіка проведення польових робіт в умовах військового конфлікту полягає: загроза не репрезентативної вибірки, складнощі при використані маршрутного методу відбору респондентів, зменшення рівня ефективності методу Б2Б або складності при використанні цього методу, збільшення кількості недосяжності респондентів, мімікрія та виснаження «поля», збільшення відмов від відповіді серед респондентів, зменшення кількості інтерв’юерів основної команди, логістичні проблеми та проблеми пов’язані з безпекою тощо. Зазначені деякі причини цих загроз, наприклад, страх та необізнаність респондентів, внутрішня міграція, виникнення соціальної групи переселенців, рухливість населення регіону, надмірна увага тощо. Шляхом подолання названих труднощів, вбачається: інтеграція всіх ланок польового етапу, додаткові та прямі інструктажі, поширення результатів дослідження та інформації про дослідницьку компанію, виконувати пілотажне дослідження, використання експрес-опитувань та он-лайн опитувань, використання тріангуляції методів тощо.