Об’єднання українських радянських емігрантів у Маньчжурії у 1920-1945 рр.: історіографія проблеми

Abstract

В статті досліджена історіографія об’єднань українських радянських емігрантів у Маньчжурії 1920-1945 рр. Усі емігрантські об’єднання розділені на політизовані й неполітизовані у відповідністі із соціально-політичними умовами. Виділено кілька періодів в історіографії української еміграцій перший - 1920-ті - перша половина 1950-х рр., другий - кінець 1950-1980-ті рр., третій - 1990-2000-і рр. Проаналізовано, що у публікаціях 1920-хрр. увага авто¬рів швидше приділялася свого роду пропаганді, ніж досягненням наукових цілей. Авторами досліджено, що у 1970-1980-х рр. вийшов ряд нових наукових робіт по темі української еміграції, написаних в цілому в рамках концепції, характерній для попереднього періоду. В роботах цього періоду українській радянській еміграції дана більш жорстка критична оцінка. Але в цілому ав¬тори представляли положення еміграції безвіхідним, малюючи картину внутрішньої боротьби і проваліних спроб об'єднання сил проти Радянської Росії. В статті наводиться інформація, що з кінця 1980-хрр. у зв'язку із загальними змінами в житті суспільства емігрантська тематика в роботах радянських дослідників стала особливо популярною. Коло проблем, пов'язаних з дослідженням української радянської еміграції, істотно розширилося. Діяльність еміграції почала оцінюватися з позитивної сторони. Науковці звернулися до раніше не досліджених питань побуту емігрантів, проблем соціальної адаптації, культури. Наведено, що у 1990-2000-хрр. з'явився цілих ряд робіт, звернених безпосередньо до діяльності політичних і громадських організацій еміграції, в тому числі і молодіжних. Авторами виявлено, що серед зарубіжних дослідників до історії радянської еміграції зверталися і американські, і китайські історики.