Abstract:
У статті автор аналізує важливість рішень Віденського синоду 1773 р. для греко-католицької спільноти Мукачівської єпархії. Мета статті - про-аналізувати постанови Віденського синоду 1773 р., що стосувалися здійснення літургійних практик в Мукачівській греко-католицькій єпархії. Виходячи із зазначеної мети, завданням даної наукової розвідки є об’єктивне дослідження та аналіз основних змін в літургійному житті єпархії, що були унормовані синодальними приписами 1773 р. були непорушними до 1918 р., та майже не зазнавали суттєвих змін до наших днів У процесі дослідження застосовано методи аналізу, синтезу та описовий методи.
Католики-уніати в Угорському королівстві не мали митрополита, який міг би скликати синод. У трьох єпархіях: Мукачівській, Крижевацькій та Фогорашській, архіпастирі яких брали участь у Віденському синоді, були споріднені релігійні звичаї. Вони дотримувалися візантійського обряду і тому всі разом класифікувалися австрійською адміністрацією як <ереко-католицькі», хоча належали до різних церковних традицій. Віденський синод не тільки мав уніфікувати різноманітні літургійно-обрядові практики в імперії, під¬твердити всі привілеї унійного духовенства на рівні з латинським, а й довести Будапешту правомірність існування самостійних католицьких єпархій.
