Реконструкція як прийом моделювання міського мовлення в діахронії (до історії дослідження львівського койне)

Abstract

Стаття присвячена оглядові розвитку лінгвістичної реконструкції в урбанолінгвістичних дослідженнях. По-перше, проаналізовано урбанолінгвістичні дослідження, у яких застосовано аналізований прийом у лінгвістиці загалом, а в україністиці зокрема. З’ясовано, що історія розвитку лінгвістичної реконструкції як прийому дослідження міських койне в діахронії сягає найдавніших часів і тісно пов’язана з поняттям „койне”. Сформульовано загальні методологічні засади реконструкції міського мовлення. Виявлено, що діахронний аспект лінгвістичних досліджень міста як окремого мовного континууму в україністиці та русистиці почав розвиватися внаслідок загострення питання взаємовідносин між літературним стандартом і діалектами та з’ясування діалектної основи літературної мови. По-друге, проаналізовано українські та польські праці, виконані за допомогою описового й лексикографічного методів, у яких відтворено мовлення львів’ян попередніх історичних зрізів. Підкреслено, що польське львівське койне набуло статусу редуктивного. Підсумовано, що лінгвістична реконструкція - це важливий інструмент дослідження мовної історії міста, прийом його діахронічного моделювання.