Abstract:
В умовах євроінтеграційних прагнень України, економічної та політичної глобалізації, стрімкого розвитку науки й техніки значно зростає соціокультурна роль учителя, оскільки він є гарантом майбутнього держави, готуючи нові покоління до виконання соціальних обов’язків, формує культуру молоді. Водночас в останні десятиліття в Україні змінився принцип і порядок фінансування на всіх рівнях, зменшилася державна підтримка освітніх установ. Саме тому вважаємо, за необхідне досліджувати історичний досвід та адаптувати до сучасних умов найкращі педагогічні ідеї минулого. Метою статті стало вивчення досвіду підготовки вчителя у 50-60 роки ХХ століття та визначення ідей які можливо використовувати для сьогодення. На основі вивчення архівних матеріалів дійшли висновку, що позитивними ідеями які є актуальними і для сьогодення є: відбір найкращих до прийняття на навчання у педагогічні вузи; наявність рекомендаційного листа від закладу освіти, з місця роботи чи громади; при вступі у педагогічний виш, надавати перевагу тим, хто має практичний педагогічний досвід роботи. При організації навчального процесу перевага віддавалась вихованню та організації колективної роботи, що надавало вмінь працювати в команді, що є актуальним і для нашого часу. Наступним спрямуванням у підготовки педагогічних кадрів було наблизити навчання до виробництва та життя через організацію педагогічної практики з першого року навчання. Читання курсу лекцій з курсу «Педагогіка» у великому обсязі – 80 лекційних годин. Серед недоліків у організації педагогічного процесу які є спільними для того часу і сьогоднішнього: невідповідність програми з педагогіки вимогам суспільства, потреба у постійному удосконаленні підручників, методик, форм роботи, методів викладання, відсутність єдиної загальноприйнятої позиції щодо визначення педагогічних понять. Проте таки проблеми як не достатня кількість підручників та методичного забезпечення на сьогодні вже є неактуальною завдяки створенню Інтернет мережі та електронних підручників.
