Abstract:
В статті О. Вєрнік досліджує оцінку творчості літературної групи „Серапіонові брати” радянською письменницею, критикесою та перекладачем Маріеттою Шагінян. В статті зазначено, що Маріетта Шагінян неодноразово була на зборах „Серапіонових братів” і брала участь в обговоренні їхніх творів, написала про літературну групу два нариси - в 1921 та в 1923 роках. В першій статті про літературну групу критикеса писала про те, що помилково співвідносити творчі шукання „Серапионовых братів” з формалізмом, оскільки молоді письменники продовжують традиції психологічного реалізму. Критик бачила головні орієнтири творчих пошуків молодих письменників у російській прозі. О. Вєрнік зазначила, що ця думка Маріетти Шагінян суперечить сучасним науковим розвідкам, в яких доведено, що творчість митця літературної групи Л. Лунца мала великий вплив на теоретичні праці представників формальної школи. Маріетта Шагінян цілком справедливо зазначила новаторський характер творів „Серапіонових братів”, які стали явищем російської літератури і зробили змістом мистецтва події сучасності. В статті Маріетти Шагінян велика увага приділяється повісті М. Нікітіна „Кол”, яку критикеса називає кращою не тільки в творчості „серапіонів”, але й у всій російській літературі 1920-х років. Цю повість було видано один раз у 1922 році, потім цензура та ідеологія не дозволили її автору навіть згадувати про свій твір. О. Вєрнік зазначила, що через рік після першої статті Маріетти Шагінян автор повісті М. Нікітін змінив свою точку зору, його твори стали кон'юнктурними, вони несли відбиток радянської ідеології. Творчість М. Нікітіна вже не тільки не викликала інтересу критиків, але й зробила його вигнанцем у „Серапінових братів”, які позиціонували себе як аполітична літературна група. В 1923 році Маріетта Шагінян повернулась до оцінки творчості письменників-„серапіонів” у статті „Postscriptum”. Критикеса зазначила ті зміни, які відбулися з літературною групою за час, що минув після першої її роботи про них. Маріетта Шагінян описувала ключові події у творчій біографії „Серапіонових братів”. Це свідчить про її інтерес до молодих письменників і про те, що автора статті пов'язували з ними дружні стосунки. Критикеса відзначила головну особливість молодих авторів, які входили до літературної групи, - висока вимогливість до творів, яка вже з самого початку робить їх не початківцями, а професіоналами. Маріетта Шагінян дала важливі характеристики, які стосуються естетики авторів, їхніх пошуків художніх форм, які критикеса називала індивідуально-авторськими „манерами”.
