Abstract:
У статті розкрито проблему міжвідомчої взаємодії державних соціальних установ у процесі попередження явища соціального сирітства в територіальній громаді міста. Мета статті: визначити основні бар’єри міжвідомчої взаємодії у процесі превенції соціального сирітства. Методи дослідження: теоретичного пізнання ‒ аналіз, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять
дослідження, обґрунтування сутності міжвідомчої взаємодії у процесі превенції соціального сирітства; емпіричні: діагностичні (методи опитування ‒ анкетування, фокус-групи), соціально-педагогічний експеримент та моніторинг для вивчення стану досліджуваної проблеми; статистичні (кількісна та якісна обробка даних
за допомогою методів математичної статистики для порівняння й підтвердження отриманих результатів дослідження). Визначено основні принципи цієї взаємодії та міжвідомчі бар’єри, що ускладнюють даний процес. Запропоновано шляхи подолання міжвідомчих бар’єрів на засадах соціального партнерства та залучення
недержавних організацій до співпраці із місцевими органами влади у процесі превенції соціального сирітства. Обґрунтовано важливість міжсекторного партнерства державних та неурядових соціальних інституцій у справі попередження явища соціального сирітства на етапі подолання сімейного неблагополуччя в умовах
територіальної громади міста.
