Статус атрибутивних компонентів у структурі простого речення

Abstract

У статті окреслено статус атрибутивних компонентів у структурі простого речення. Охарактеризовано логіко-лінгвістичну сутність мовного атрибутивного значення, яке корелює з універсальними філософськими категоріями якості, властивості. Установлено, що атрибутивні компоненти формують категорію атрибутивності, яка охоплює широке коло семантичних значень зі своїми спеціалізованими формами вираження, при цьому семантичну домінанту категорії створює семантико-синтаксичне відношення атрибутивності, яке виражає непредикативну власне-ознаку як внутрішню властивість предмета. Спираючись на функціонально-семантичний підхід до розгляду мовних явищ, ми охарактеризували структуру функціонально- семантичної категорії атрибутивності, яка містить ядро (спеціалізовані форми вираження атрибутивного значення), напівпериферійні утворення (формально співвідносні з ядерною зоною) периферію, що презентована атрибутивними компонентами із синкретичною семантикою. Особливу увагу приділено статусу атрибутивних компонентів в аспекті їхньої структурної та семантичної значущості в структурі речення, а саме визначено умови формально-синтаксичної обов’язковості / факультативності атрибутивних компонентів.