Abstract:
У статті розглянуто питання про доцільність використання письменниками
розмовних елементів у творах художньої літератури. Наголошено, що дослідження
індивідуального мовлення майстрів слова сьогодні актуалізовано й зумовлено тим, що мовленнєва творчість не лише указує на конкретну манеру чи відтворює мовну картину світу особистості, але й дозволяє оцінити внесок митця в систему кодів, які вже функціонують. На прикладі творчості митців Луганщини проілюстровано та з’ясовано роль розмовних елементів у поезіях, визначено їхню функцію. Констатовано, що вживання народнорозмовної лексики є органічним, націленим на глибокі народні корені, добре відчуття мови. Отже, розмовні елементи та їхні форми в поезії набувають особливих функцій, одночасно передаючи емоції ліричного героя, відображаючи світобачення й душевний настрій письменника.
