Abstract:
У статті доведено, що одним із результатів підготовки соціального педагога в закладі вищої освіти є його готовність до соціально- профілактичної діяльності, яку визначено як системне особистісне утворення, очікуваний результат професійної підготовки і психологічний стан фахівця (соціального педагога), спрямований на запобігання виникненню, поширенню чи загостренню проблем і негативних явищ, що поєднує науково-теоретичний, практичний, психофізіологічний і психологічний складники.
Встановлено, що метою соціальної профілактики є не лише попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціонування суспільства та життєдіяльності окремих осіб. Обґрунтовано зміст соціально-профілактичної діяльності, а саме, основні напрями, види, типи, рівні профілактики. Доведено, що для успішної соціально-профілактичної діяльності необхідно чітко знати принципи, на яких будується профілактична активність. Визначено низку принципово важливих аспектів соціально-профілактичної діяльності. Зауважено, що необхідно розрізняти «об’єкт профілактики» і «цільові групи у профілактиці»; а недоліком профілактики є те, що вона не усуває індивідуальних проблем особистості та не допомагає захистити її від негативного впливу соціальних чинників.
