Abstract:
У статті розкрито роль церкви у національно-державницькій консолідації українськогосуспільства. Встановлено залежність поширення сепаратизму від ідеологічної орієнтації лідерів релігійних конфесій. Стверджується, що діяльність духовенства є дієвим інструментом формування національної єдності українців. Активна громадська позиція віруючих та національно-патріотична спрямованість їх духовних лідерів уможливлює припинення спроб сепаратизму. Виявлено, що відсутність духовного виховання та релігійної освіти створює сприятливе підґрунтя для використання віруючих для етнополітичних конфліктів. Суспільство з перерваною тяглістю духовності не здатне ефективно протистояти викликам сучасності. Констатовано, що національна єдність духовенства, громадськості, культурно-освітніх інститутів та влади забезпечить подолання в масовій свідомості викривлень спричинених радянським минулим та згуртує українців для національного державотворення.
