Abstract:
Активне впровадження цифрових технологій у всі сфери життєдіяльності людини трансформує бізнесмоделі, прискорює процес виходу підприємств на глобальний ринок, створює нові умови для наймання персоналу, заміщує певні види людської праці алгоритмами та машинами. Водночас діджиталізація та технологічні інновації створюють можливості: нові робочі місця; розширення сфер зайнятості, що розкривають креативний потенціал особи. Це потребує нових підходів до розуміння процесів трансформації процесу праці у цифровій економіці, визначення переваг працівника над машиною у трудовій сфері та розробки заходів щодо посилення позиції працівника на цифровому ринку праці.
У статті досліджено питання трансформації місця і ролі працівника та штучного інтелекту в процесі праці у цифровій економіці. Акцентовано увагу на скороченні частки людської праці та попиту на неї в одних видах діяльності з одночасним зростанням її цінності в інших. Запропоновано класифікацію людської праці з огляду на можливість заміщення працівника штучним інтелектом. Обґрунтовано місце і роль штучного інтелекту та працівника у рутинній, креативній, соціальній діяльності. Визначено, що під загрозою скорочення попиту на робочу силу до повного її заміщення технологіями знаходяться робочі місця, які передбачають рутинні операції, і навпаки, попит на трудові ресурси зростає у креативних видах діяльності. Розроблено дво- факторну модель, що класифікую трудову діяльність за складністю та креативністю. На основі запропонованої матриці деталізовано види діяльності, що піддаються заміщенню штучним інтелектом. Визначено можливі тренди трансформації штучного інтелекту з об’єкта ринку праці в суб’єкт: частково або повністю, за умови законодавчого врегулювання правового статусу штучного інтелекту. Обґрунтовано, що соціальна діяльність не підлягає заміщенню штучним інтелектом. Виявлено переваги та недоліки за такими видами діяльності: рутинна, креативна, соціальна. Визначено, що основними напрямами посилення позиції працівника на ринку праці є формування сприятливого середовища для розвитку креативного потенціалу людини та реалізація концепції навчання протягом всього життя. Названі напрями потребують підтримки з боку національних та регіональних органів влади та їхньої взаємодії із зацікавленими та проактивними місцевими спільнотами.
