Практика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти)

Лаврі, О.Ю.

dc.contributor.author	Лаврі, О.Ю.
dc.date.accessioned	2020-01-14T11:45:54Z
dc.date.available	2020-01-14T11:45:54Z
dc.date.issued	2019
dc.identifier.uri	http://hdl.handle.net/123456789/4656
dc.description	Лаврі О.Ю. Практика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти) / О.Ю. Лаврі // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2019. - № 8 (331), листопад. - С. 118-127	uk_UA
dc.description.abstract	Стаття базується на дослідженні, яке було опубліковано в попередньому випуску вісника. В даному випадку надаються приклади виховання дітей владою по відношенню до батьків, а дітей сиріт по відношенню до суспільства. На жаль, початковий етап становлення комуністичного виховання не приніс із собою нічого хорошого. Влада намагалась надати свободу відносинам між чоловіком і жінкою, а отримала сотні пар, які так і не змогли дійти до омріяного рівноправ’я або кохання назавжди. Влада намагалась розписати яким чином варто виховувати дітей, а на справі вийшло, що дітям краще рости під контролем батьків, а не державних представників. Влада запропонувала утворювати спеціальні дитячі будинки, щоб допомогти безхатченкам, а на ділі вийшло, що проживали в умовах знущань, недоїдань, гвалтувань. Починаючи свою діяльність із боротьби з усіма „ворогами”, держава так і залишилась на політиці постійної боротьби (не тільки із зовнішнім ворогом, а й внутрішнім), призвівши до віддалення відносин між дітьми та батьками, між братами і сестрами, між родичами. Згадайте передачу „Жді мєня”, під час якої люди розповідали власні історії того хто як загубився. Експеримент радянської влади не вдався, врешті решт все повернулось назад (коло замкнулося). Та чи варті були ці всі експерименти того? І кому за них прийшлося відповідати?	uk_UA
dc.description.sponsorship	The article is based on a study that was published in a previous issue of the newsletter. In this case, examples are given of the upbringing of children by the authorities in relation to parents, and by orphans in relation to society. Unfortunately, the initial stage of the formation of communist education did not bring anything good with it. The authorities tried to give freedom to the relationship between a man and a woman, but got hundreds of couples who could not come to the desired equality or infinite love. The authorities tried to paint how children should be raised, but in fact, it turned out that it is better for children to grow under the control of their parents, and not state representatives. The authorities suggested creating special orphanages to help the homeless, but in reality it turned out that they lived in conditions of bullying, malnutrition, and violence. Starting with the struggle against all “enemies”, the state remained in a policy of constant struggle (not only with the external enemy, but also with the internal one), leading to the alienation of relations between children and parents, between brothers and sisters, between relatives. Remember the program “Wait for me”, during which people told their own stories of someone who was lost. The experiment of the Soviet government failed, in the end everything returned back (the circle closed). But were all these experiments worth it? And who had to answer for them?	uk_UA
dc.language.iso	other	uk_UA
dc.publisher	ДЗ"ЛНУ імені Тараса Шевченка"	uk_UA
dc.relation.ispartofseries	Історичні науки;
dc.subject	комуністичне виховання	uk_UA
dc.subject	Українська РСР	uk_UA
dc.subject	пролетарська дитина	uk_UA
dc.subject	радянська сім’я	uk_UA
dc.subject	комуністична партія	uk_UA
dc.subject	сімейний кодекс	uk_UA
dc.subject	НЕП	uk_UA
dc.subject	ДТК	uk_UA
dc.subject	МТС	uk_UA
dc.title	Практика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти)	uk_UA
dc.title.alternative	Practice of the implementation of communistic education in the 1920s – 1930s (Parents and children)	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA