Abstract:
У статті здійснено спробу дослідити процес організаційного становлення Сталінської єпархії Української Православної Автокефальної Синодальної (обновленської) Церкви. Актуальність теми обумовлена тим, що історичні події довкола організаційного розвитку обновленського руху в Православній Церкві на теренах Донбасу належать чи не до найменш висвітлених сторінок вітчизняної релігіознавчої історіографії міжвоєнного періоду. Оскільки внаслідок активних репресивних заходів багатоконфесійність в Україні, викликана невирішеністю багатьох актуальних проблем внутрішньоцерковного життя, була силоміць ліквідована – церковне розділення на схожому ґрунті відновилось в умовах лібералізації державної релігійної політики наприкінці 1980-х рр., і до сьогодні релігійна ситуація в державі характеризується перемінною складністю міжконфесійного діалогу. Зрештою, актуальність вивчення історичного досвіду організаційного становлення реформаційної православної конфесії на теренах Донбасу, обставин та персоналій цього процесу набуває виключного значення в контексті визначення нових концептуальних підходів щодо розвитку Помісної Православної Церкви у регіоні українсько-російського прикордоння. У статті докладно простежено хід інституалізації обновленського руху на теренах Сталінської округи в контексті загальних тенденцій розвитку конфесії в Україні. Висвітлено історичні обставини конфесійного розділення Українського Православ’я в міжвоєнний період на прикладі окремого регіону.
