Abstract:
У статті досліджується рецепція творчості І. Одоевцевої та
Г. Іванова в критиці Г. Адамовича в 1923-1928 роках. Історія особистих і
творчих відносин Г. Іванова та Г. Адамовича дослідники називають
складною. Після Другої світової війни друзі стали ворогами, а потім
знову помирилися через 15 років. Г. Адамович критично оцінює вірші
Іванова, знаходить в них позитивні і негативні риси. Про І. Одоевцеву
Г. Адамович написав тільки в 1928 році. У статті, в більшій мірі
присвяченій її роману «Ангел смерті», критик прагне представити
рецепцію творчої особистості письменниці. Створюється враження, що
головне його завдання полягало насамперед у прагненні залучити
читацьку увагу до І. Одоевцевої, показати її унікальність в літературі
Російського Зарубіжжя. У статті Г. Адамович презентує І. Одоевцеву як
поета та ученицю М. Гумільова, розповідає історію її появи в
петроградських літературних колах, описує враження, яке справили
твори на читачів. Багаторічна близька дружба між Г. Адамовичем та
Г. Івановим не завадила критику об'єктивно оцінювати твори поета,
помічати в його творах риси, які він вважав недоліками безумовно
талановитого автора. Рецепція Г. Адамовичем творів І. Одоевцевої
дозволяє побачити ключові особливості її творчості, зрозуміти специфіку
його особистого ставлення до письменниці. Його зауваження багато в
чому визначили сучасний підхід до творів І. Одоевцевої.
