Abstract:
У статті розкрито роботу органів управління освітою, їхніх дорадчих органів та громадських об’єднань з питань охорони дітей у 20-х - 30-х рр. ХХ ст. в Україні в контексті реалізації концепції соціального виховання.
Дослідження показало, що в цей період соціальне виховання було покладено в основу роботи всіх без винятку дитячих закладів. На його реалізацію спрямовувалися зміст, форми і методи навчання та виховання дітей в країні. Це була чітка система із метою, змістом, завданнями, принципами, кадровим забезпеченням, управлінськими структурами, відповідним нормативно-правовим забезпеченням, яка мала вирішити завдання із самим широким залученням до роботи дитячого руху, забезпечити охорону дитинства, створити і налагодити роботу дитячих установ, як «нормальних дітей» так і «дітей з відхиленнями від норми».
Різноманітність закладів, органів і організацій давали можливість у тогочасних соціально-економічних і політичних умовах забезпечити виконання широкого кола функцій:організаційних, юридичних,медичних, виховних, навчальних, соціального захисту тощо.Особлива увага надавалася безпритульним дітям через систему інтернатних установ для дітей різного віку відповідно до їхнього фізіологічного та психічного розвитку.
