Abstract:
У статті розкрито в особливості управління інноваційнопедагогічною діяльністю здобувачів вищої освіти. Адже в рамках інноваційної стратегії закладу вищої освіти суттєво зростає роль педагога як безпосереднього учасника всіх перетворень. Його інноваційна діяльність стає обов’язковим компонентом особистої педагогічної системи і набуває дослідний характер. Це передбачає переоцінку педагогом своєї професійної діяльності, вихід за межі традиційної виконавської діяльності і зміну її на проблемно-пошукову, рефлексивно-аналітичну, що відповідає запитам суспільства і створює умови для самовдосконалення особистості. У педагогічному колективі зростає потреба в новому педагогічному знанні, зміні освітніх і соціальних функцій педагога. Для підвищення цієї активності необхідно знайти механізми стимулювання, тобто підвищити мотивацію до оновлення системи освіти студентів через включення фахівців у інноваційну діяльність.
Керівнику закладу вищої освіти необхідно вибудувати весь процес так, щоб педагоги, закінчивши впровадження однієї інновації і переведе її в повсякденну рутинну роботу, прагнули до нової. Та не менш важливим є готовність самого керівника до інноваційної діяльності. Говорячи про інноваційну діяльність, нам необхідно пам’ятати в першу чергу про безпеку для студентів, так як серед численних факторів, що впливають на показники стану здоровʼя та захворюваності, фактори освітнього середовища складають до 30%. До цих факторів ризику можна віднести ускладнення освітніх стандартів, що веде до перевантаження студентів, збільшення часу роботи з компʼютерами при недотриманні гігієнічних вимог, соціально-економічні умови життя. Сьогодні мало дати вихованцям систематизовані знання, відповідні вміння та навички, необхідні для їх подальшого успішного навчання в закладі вищої освіти. Не менш важливо навчити їх ставити та досягати мети, діяти нестандартно. А для цього потрібен новий педагог, який уміє мислити креативно, застосовувати в навчанні нестандартні підходи, стрімко саморозвиватися, приймати нововведення як даність. Його розвиток передбачає необоротна, спрямована, закономірна зміна мотивації, тобто сукупності внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають її межі, форми, надають їй спрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей. А також розуміння необхідності якісних змін в ціннісних орієнтаціях, цілях, умовах, змісті, засобах і методах, формах організації навчальновиховного, управлінського та ін. Процесів, соціально-психологічної структурі, завдяки яким педагог набуває здатності досягати більш високих, ніж раніше, результатів освіти. Даний процес реалізується завдяки активному освоєнню інноваційної діяльності. Ключові слова: управління, інновації, заклад вищої освіти, навчально-виховний процес.
