Abstract:
У статті висвітлено питання корекції понятійно-термінологічного апарату в баянному виконавстві. Покращення виконавської майстерності, збагачення репертуарного арсеналу та подальше накопичення педагогічного й науково-методичного досвіду взаємопов’язані та постійно впливають одне на одне у їхньому розвитку. Різнорідність трактування термінів у баянній методиці обумовлює необхідність уточнення дефініцій аплікатурної дисципліни для усвідомлення специфіки їх використання в теорії і на практиці. У системі дефініцій баянної аплікатурної термінології важливе значення набувають такі фахові поняття як „аплікатурна дисципліна”, „аплікатурна культура”, позиційна система”, „непозиційна система”, „позиція”, „п’ятипальцева аплікатура”, „позиційність”, „позиційно-багаторядна постановка”, „позиційно-багаторядна аплікатура”. Фахова аплікатурна термінологія в баянному виконавстві набуває як загальних так і специфічних ознак, що формує теоретичне підґрунтя методики в баянному мистецтві.
