Abstract:
Важко сьогодні уявити технологію вирощування зернових культур без використання регуляторів росту. І це зрозуміло. Адже, ведучи мову про рентабельне виробництво зерна, ми неодмінно асоціюємо це з підвищенням рівня врожайності, яке неможливе без зростання індивідуальної продуктивності рослин. Застосування цих препаратів у поєднанні зі збільшенням культури землеробства та збільшенням масштабів застосування добрив сприяло значному росту урожайності озимої пшениці не тільки в дослідах, але й на виробничих масивах. Однак аналіз рівня урожаїв, які були отримані в Луганській області в наступні роки, показав, що величина його не завжди гарантується. Особливо різке падіння урожаїв в окремі роки здавалось незрозумілим та неприйнятним після запровадження у виробництво прийомів, заснованих на застосуванні регуляторів росту. Аналіз причин різкого падіння урожаїв озимої пшениці в окремі роки показав, що воно зумовлено, перш за все, епіфітотіями – грибковими захворюваннями та ушкодженням рослинними шкідниками. Особливо різке зниження урожаїв відбувається в роки, коли паралельно з’являються два або три з перелічених факторів. Вчені дійшли висновку, що після впровадження у виробництво високоврожайних сортів, застосування ретардантів росту потрібно проводити й боротьбу з хворобами та шкідниками на посівах озимої пшениці. Адже тільки на посівах, захищених від цих факторів, є можливість отримати високопродуктивні урожаї
