Розмовні елементи в художній мові Івана Низового та Василя Старуна

Abstract

У статті розглянуто особливості використання письменниками розмовних елементів у творах художньої літератури. Наголошено, що дослідження індивідуального мовлення майстрів слова сьогодні актуалізовано й зумовлено тим, що мовленнєва творчість не лише вказує на конкретну манеру чи відтворює мовну картину світу особистості, але й дозволяє оцінити внесок митця в систему кодів, які вже функціонують. На прикладі творів Івана Низового та Василя Старуна проілюстровано та з’ясовано роль розмовних елементів у поезіях, визначено їхню функцію. Констатовано, що вживання розмовних елементів та їхніх форм у художній мові цих авторів (збірки „Спіймані сюжети″, „Джерело у ясних ясенах″ (Іван Низовий); „Безвісти живий″ та „Абетка світла″ (Василь Старун)) є важливим зображально-виражальним засобом художньої мови, що допомагає передати внутрішній стан героїв, змалювати явища природи, сприйняти навколишнє середовище та ін. Письменники стилістично вправно, не ускладнюючи сприйняття тексту, використовують розмовну лексику, створюючи відповідне емоційне тло.