Сучасні тенденції дослідження юридичної лексики

Abstract

У статті розглянуто сучасні тенденції дослідження юридичної лінгвістики. Проаналізовано лексико-семантичні процеси притаманні юридичній лексиці української мови: неосемантизацію та неологізацію. Простежено, що специфіка мови законодавства дозволяє твердити, що ступінь її спеціалізації порівняно невеликий. Юридичну лексику не можна назвати вузькоспеціальною, оскільки нормативними актами послуговується не лише вузьке коло спеціалістів, але й усі громадяни в їхньому соціальному житті та практичній діяльності. Підкреслено, що неосемантизація національної мови є природним, продуктивним і корисним процесом, припинення якого означало б цивілізаційний регрес. Наголошено, що мова права має бути максимально точною та глибокою за викладом матеріалу й водночас простою і зрозумілою, тому створення неологізмів саме в цій сфері не є поширеним. Зауважено, що з огляду на потребу узгодження юридичних понять у правових системах європейського ареалу усе помітнішою стає тенденція до зближення семантичних розбіжностей термінів.