Локативні конструкції з прийменником в (у) у східностепових говірках: семантика функції

Abstract

Статтю присвячено розгляду дієслівних словосполучень з локативними семантичними відношенням з в (у) у східностепових говірках Донеччини. Залежними компонентами в конструкціях з локативними відношеннями є іменники в знахідному відмінку, місцевому, зрідка родовому відмінках, уживані при різноманітних дієсловах, зокрема при дієслові бути зі значенням буття, перебування, знаходження когось (чогось) десь, у когось, а також при різноманітних дієсловах стану й чинності (жити, знайти / віднайти, їхати, робити, забрати тощо). Для вираження просторових відношень близькості конструкції з прийменником в (у) + Р. в. використовують рідко. Такі словосполучення замінюють переважно структурами з прийменниками │коло, б’іл’а, край. Дієслова руху, поєднуючись із З. в. множини іменників – назв істот, утворюють синтаксично нерозкладні словосполучення, які виконують предикативну функцію. При назвах істот прийменник в (у) + Р. в. ніколи не позначає просторову близькість, його функція тут наближається до присвійної.