Присвійний займенник свой в українській мові XVI – XVII століть: семантика і граматика

Abstract

У статті розглянуто походження і подано семантику присвійного займенника свой (своя, своє, свои) на матеріалі українських письменних пам’яток XVI – XVII століть. Простежено особливості парадигми відмінювання цього займенника. Із текстів XVI – XVII століть взято лексикалізовані словосполучення із цим займенником і проаналізовано їх значення . Досліджено синтаксичну роль займенника свой (своя, своє, свои) і його варіанти в сучасних діалектах української мови. Підсумовуючи можна сказати, що семантика займенника свой (своя, своє, свои) є добре представлено вже в українській мові XVI – XVII століть (реалізує десять значень). Парадигма відмінювання цього займенника характеризується повними парадигмами відмінювання за родами і числами. Займенник свой (своя, своє, свои) входив до складу багатьох лексикалізованих словосполучень. У реченні він виконував синтаксичні ролі означення, присудка і обставини. Перспективним вважаємо подальше вивчення особливостей семантики і граматики займенника на основі писемних пам’яток XVI – XVII століть.