Abstract:
У статті проаналізовано міжнародну ситуацію, що склалася в період від Паризького (1856) до Берлінського (1878) мирних конгресів. Особливу увагу приділено зовнішньополітичній діяльності Російської імперії після поразки в Кримській війні (1853 – 1856) і до перемоги в Російсько-турецькій (1877 – 1878). З’ясовано причини й передумови загострення протиріч між двома імперіями. Указано на те, що хоча Балканський театр бойових дій вважався головним, однак, на нашу думку, перебіг війни на Південному Кавказі також мав виняткове значення не тільки для остаточної перемоги Росії, але й для укріплення її позицій у Закавказзі. Особливо відзначено внесок національних кавказьких формувань у поразку турків у Грузії та Аджарії. Проаналізовано також здобутки й втрати Росії на Берлінському конгресі за результатами війни щодо південно-кавказьких територій.
