Abstract:
У статті констатується, що поява та розповсюдження сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій надала широкі можливості маскування відвертої зовнішньої агресії під різні види внутрішньополітичного збройного насилля. Підкреслено, що в 2014 р. Україна на собі відчула подібну ситуацію, а саме приховану агресію рф, що супроводжувалась значним маніпулятивним тиском. Зазначено, що в основі трансльованих росією обґрунтувань повномасштабного вторгнення 2022 р. також покладено маніпуляції з поняттями «державний переворот», «військовий переворот», «громадянська війна» тощо. Наголошено, що актуальною для нашої держави є проблема підтримки інформаційної гігієни та формування критичного мислення громадян. Указується, що це абсолютно неможливо без встановлення системних рис та формулювання чітких визначень різних видів внутрішнього збройного насилля.
У розвідці на основі системних рис усі види внутрішнього збройного насилля були розподілені на дві категорії. До першої віднесено насилля, що застосовується з ініціативи державних структур. Зазначено, що цей вид характерний для недемократичних політичних режимів та має назву «репресії» й «терор». До другої віднесено усі інші види, в яких ініціатором застосування зброї є різні групи населення. Вказано, що остання категорія також має свою структуру. Підкреслено, що бунт, повстання та збройний заколот не призводять до суттєвих політичних змін, їх застосування провокують певні дій правлячої особи або еліти, а наслідком можуть бути незначні політичні зміни у вигляді поступок. Наголошено, що метою збройного зіткнення у межах громадянської війни є захоплення/збереження влади, повалення/консервування політичних структур. Констатовано, що громадянська війна веде до суттєвих суспільно-політичних трансформацій, однак опосередковано. На відміну від революції, у результаті якої відбуваються швидкі фундаментальні зміни в усіх сферах життя суспільства.
