Статті
http://hdl.handle.net/123456789/7389
2024-03-29T09:03:06ZПерший рейд Селянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки
http://hdl.handle.net/123456789/7943
Перший рейд Селянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки
Лебедєєв, Д.В.
У статті розглядається перебіг та результати рейду Селянської повстанської армії Н. Махно на Старобільщину у 1920 р. Автор констатує, що серед аспектів дослідження махновського руху у 1917 – 1921 рр., найменш висвітленим у працях українських та зарубіжних істориків є військова діяльність Н. Махна у тодішньому Старобільському повіті Харківської губернії у 1920 р. Важливість його вивчення полягає у тому, що саме у цьому регіоні Н. Махно було прийнято низку важливих стратегічних рішень, які вплинули на подальшу долю селянського партизанського руху. Зокрема, 2 жовтня 1920 р. у Старобільську Н. Махно підписав угоду із більшовиками про спільний похід на Крим, де на той час перебували частини Білої армії на чолі з генералом П. Врангелем. Розгляд передісторії цих подій є метою вивчення у представленій статті. Дослідження, представлене у статті засновано переважно на аналізі опублікованих документальних матеріалів та історичних працях представників української та закордонної історіографії.
Внаслідок проведеного дослідження, автор доходить до висновку, що взяття Н. Махно Старобільську у вересні 1920 р. не було пов’язано із вирішенням ключових стратегічних завдань. Воно, вірогідно було спричинено потребою в відпочинку і переформуванню армії після боїв на Ізюмщині. Захоплення населеного пункту було також обумовлено бажанням розчистити тили Повстанської армії від більшовицьких сил перед вирішальним наступом на Луганськ, де отаман розраховував поповнити запаси боєприпасів. Одночасно, у місті були проведені стихійні реквізиції майна розташованих тут закладів радянської влади, складів та підприємств. Важливим фактором було також те, що захоплення Старобільська сприяло консолідації до цього дещо розрізнених промахновських місцевих загонів.
Лебедєв Д. В. Перший рейд Селянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки / Д.В.Лебедєєв // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2020. - №6 (337),грудень. – С.189-201.
2020-01-01T00:00:00ZВідображення формування елліністичного міжнародного порядку у творі Плутарха „Порівняльні життєписи”
http://hdl.handle.net/123456789/7942
Відображення формування елліністичного міжнародного порядку у творі Плутарха „Порівняльні життєписи”
Коваль, А.І.
У статті комплексно розглянуті свідчення про особливості формування елліністичного міжнародного порядку у IV ст. до н. е. Зазначається, що розвиток української історіографії, серед іншого, характеризується поглибленою зацікавленістю істориків до вивчення проблем міжнародної взаємодії між східними та західними цивілізаціями. Дослідження цього питання дозволяє знайти відповіді на ключові питання – чи можливе створення універсального глобального порядку, заснованого на спільних політичних та гуманітарних цінностях, або це тільки утопія, оскільки жодна об’єднавча модель неспроможна врахувати усієї специфіки розвитку унікальних культур і таким чином її оформлення із самого початку приречено на провал. У такому контексті важливим для автора є розгляд історії такої взаємодії між цивілізаціями, зокрема і у період створення елліністичного регіонального порядку у IV ст. до н. е. Цей аспект детально висвітлюється у трактаті „Порівняльні життєписи”, складеному давньогрецьким письменником Плутархом
(бл. 46 – 120/127 рр. н. е.), яналіз якого є головною метою статті.
Внаслідок проведеного дослідження, автор дійшов до висновку, що життєпис Олександра Великого представлений Плутархом надає змогу розглянути процес створення елліністичної імперії, яка об’єднала у собі ключові території Заходу та Сходу, виявити логіку тих чи інших дій полководця у справі затвердження свого домінування на завойованих землях. Опис Плутарха також дозволив авторові дійти до висновку, що створюючи новий міжнародний порядок на Сході, Олександр зіткнувся із традиційними для того періоду викликами – посиленням конфлікту із родовою аристократією, яка довгий час стояла за його спиною і користувалася для особистих вигод близькістю до царя. У якості виходу з цієї кризи, Олександр був змушений вдатися до посилення своєї влади, фактично відтворюючи основи східної деспотії.
Коваль А. І. Відображення формування елліністичного міжнародного порядку у творі Плутарха „Порівняльні життєписи” / А.І.Коваль // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2020. - №6 (337),грудень. – С.124-137.
2020-01-01T00:00:00ZІсторичні витоки легенд щодо перебування у Осинівській церкві (с. Осинове, Новопсковського району Луганської області) Г. Сковороди та К. Рилєєва
http://hdl.handle.net/123456789/7414
Історичні витоки легенд щодо перебування у Осинівській церкві (с. Осинове, Новопсковського району Луганської області) Г. Сковороди та К. Рилєєва
Набока, О. В.
У статті аналізується історична достовірність легенд щодо перебування у Свято-Успенській церкві (с. Осинове, Новопсковського району Луганської області) у XVIII–ХІХ ст. філософа Григорія Сковороди та декабриста Кіндрата Рилєєва.
Автор відзначає, що це питання практично не відображено у українській історичній науці. Серед небагатьох досліджень виділяються краєзнавчі статті новопсковського краєзнавця В. Ярошенка, зібрані на сайті „Історія нашого краю по р. Айдар і не тільки!”.
Автор вважає необхідним заповнення цієї наукової прогалини, тим більше, що її вивчення, серед іншого, дозволяє розглянути історичні передумови формування українського національного руху у першій половині ХІХ ст.
Розглянутий родовід острогожських полковників Тєвяшевих, стараннями яких протягом XVIII ст. відбувалося заселення Осинового та навколишніх земель, а також будівництво Свято-Успенської церкви. Відзначено, що Тєвяшеви мали сталі зв’язки із Г. Сковородою (який гостював у їх володіннях) та із К. Рилєєвим, який був зятем представника роду – Михайла Тєвяшева. Показаний процес становлення політичних поглядів Тєвяшевих, які істотним чином вплинули на процес оформлення українського національного руху першої половини ХІХ ст.
Внаслідок проведеного дослідження, автор доходить до висновку, що легенди про відвідування Г. Сковороди та К. Рилєєва Осинівської церкви є відображенням реальної історії спілкування цих видатних постатей української/російської культури із представниками слобожанського козацького роду Тєвяшевих, які брали безпосередню участь у процесі створення, як Осиновки, так і Успенської церкви на її території. Відзначимо, що це спілкування надало поштовх та суспільнополітичний контекст подальшому розвиткові національного руху в Україні у першій половині ХІХ ст. У статті відзначено, що ця тема системно та комплексно вивчатиметься у наступних наукових публікаціях.
Набока О. В. Історичні витоки легенд щодо перебування у Осинівській церкві (с. Осинове, Новопсковського району Луганської області) Г. Сковороди та К. Рилєєва / О. В. Набока // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2020. - № 6 (337), грудень. – С. 202-214.
2020-01-01T00:00:00ZСелянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки
http://hdl.handle.net/123456789/7413
Селянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки
Лебедєв, Д. В.
У статті розглядається перебіг та результати рейду Селянської повстанської армії Н. Махно на Старобільщину у 1920 р. Автор констатує, що серед аспектів дослідження махновського руху у 1917 – 1921 рр., найменш висвітленим у працях українських та зарубіжних істориків є військова діяльність Н. Махна у тодішньому Старобільському повіті Харківської губернії у 1920 р. Важливість його вивчення полягає у тому, що саме у цьому регіоні Н. Махно було прийнято низку важливих стратегічних рішень, які вплинули на подальшу долю селянського партизанського руху. Зокрема, 2 жовтня 1920 р. у Старобільську Н. Махно підписав угоду із більшовиками про спільний похід на Крим, де на той час перебували частини Білої армії на чолі з генералом П. Врангелем. Розгляд передісторії цих подій є метою вивчення у представленій статті. Дослідження, представлене у статті засновано переважно на аналізі опублікованих документальних матеріалів та історичних працях представників української та закордонної історіографії.
Внаслідок проведеного дослідження, автор доходить до висновку, що взяття Н. Махно Старобільську у вересні 1920 р. не було пов’язано із вирішенням ключових стратегічних завдань. Воно, вірогідно було спричинено потребою в відпочинку і переформуванню армії після боїв на Ізюмщині. Захоплення населеного пункту було також обумовлено бажанням розчистити тили Повстанської армії від більшовицьких сил перед вирішальним наступом на Луганськ, де отаман розраховував поповнити запаси боєприпасів. Одночасно, у місті були проведені стихійні реквізиції майна розташованих тут закладів радянської влади, складів та підприємств. Важливим фактором було також те, що захоплення Старобільська сприяло консолідації до цього дещо розрізнених промахновських місцевих загонів.
Лебедєв Д. В. Перший рейд Селянської армії Н. Махно на Старобільщину у вересні 1920 р. та його наслідки / Д. В. Лебедєв // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2020. - № 6 (337), грудень. – С. 189-201.
2020-01-01T00:00:00Z